Житель міста, голова вуличного комітету вулиці Лозуватської Віктор КОЛІСНИК перебуває вже багато років на заслуженому відпочинку. А в минулому він очолював комбінат комунальних послуг у Шполі і його спогади про успіх цього підприємства передусім пов’язані із зразковим благоустроєм, за що трудовий колектив відзначили на обласному рівні.
— В 1975 році я працював у Черкасах в конторі бджільництва старшим зоотехніком, — згадує Віктор Сергійович. — Зустрівся якось із секретарем райкому партії Григорієм Наконешним, який запросив мене в Шполу на роботу — очолити комбінат комунальних послуг. Начальник обласного управління комунальних послуг Яків Остапенко під час погодження моєї кандидатури наголосив, що це підприємство є одним із останніх за всіма показниками, занесене до так званої «чорної дошки». Отож розпочав роботу майже на порожньому місці.
Отримавши завдання підготувати три кошики квітів до ленінських свят, виявив, що є теплиці, але квітів там не було. Згодом ми реконструювали теплиці, засадили калами, гвоздиками, трояндами, вазонами. Тож готували до свят вже не три, а 40 кошиків для кожної організації. Так наше тепличне господарство почало приносити прибутки, був відкритий магазин з продажу квітів. До Шполи приїздили гості із Кубані — делегації із соцзмагань, від яких я дізнався про їхній радгосп «Квіти Кубані», котрий славився на весь Союз. Тож вже в близькому майбутньому домовилися про купівлю 5 тисяч троянд та 10 тисяч тюльпанів голландських сортів. На той час працював директором інкубаторної станції Михайло Струк, який надав автомобіль з будкою, і ми з водієм Петром Щуром поїхали в Гулькевичі на Кубань, подолавши 2000 км. Там приємно вразило те, що всі були з українськими прізвищами — Назаренко, Степаненко, Петренко, тільки розмовляють російською. Поряд — вулиця із назвою Шполянська, де нас приймали як шанованих гостей. Приїхавши додому, я відразу запропонував тодішньому міському голові Івану Чернію, що на дружній взаєм потрібно назвати одну із вулиць Кавказькою — ось звідки назва цієї вулиці у Шполі!
Після того, як висадили привезені квіти, наша Шпола забуяла красою, за що нас відзначали на рівні області — ми займали перші місця. Також ми садили багато дерев — каштанів, туй, горобини — і все це було погоджено з проектним інститутом. Озеленення Шполи підтримували всі керівники підприємств і установ — озеленювали газони, садили дерева, кущі. Комбінат забезпечував саджанцями — висадили 1000 верб, 1000 горіхів, в парку Слави підсаджували берези, липи. Шпола знаходиться у долині і всі гази накопичуються над містом, тому нам потрібно садити багато дерев, які особливо збагачують киснем повітря. Мені боляче нині бачити вирізані дерева по вулицях Лозуватській, Героїв Крут, біля Красного ставка, біля автостанції, нових чомусь не саджають. 40 років росли по вул. Лозуватській липи, які посадив інвалід Другої світової війни Микола Каландирець. Їх вирізали, бо було багато на них омели, а по дорозі до райлікарні теж дерева вражені цим паразитом-сапрофітом, тож, напевне, і там не стане їх. 20 років тому побудували об’їзну дорогу, а дерева досі там не висаджені.
Такі дерева як осика, осокір виділяють найбільше кисню, вони швидко ростуть, розмножуються, використовуються як будівельний матеріал і дрова. Тож хотілося б звернути увагу громади на ці важливі речі, щоб зважили, як відновити сьогодні розплідник саджанців, назбиравши жолудів, каштанів, сіяти липу, березу, клен і мати свій посадковий матеріал, адже я розумію, які дорогі нині саджанці. А місць для посадки молодих дерев у місті вистачає, потрібно робити цю добру справу, бо це наше здоров’я — і фізичне, і естетичне!