Сказ досить небезпечне захворювання, на жаль, нині невиліковне. Недугою страждають не тільки вуличні тварини, але і лісові мешканці, такі як єнотоподібні собаки, лисиці, білки, вовки і летючі миші. Навіть найбільш безневинні домашні тварини можуть бути носіями цієї хвороби (хом'яки, корови, коні та свині). Сьогодні виникла реальна загроза повернення міського сказу (котів, собак). Про те, звідки чатує небезпека та як убезпечити себе від неї, розповідає начальник Шполянської районної державної лікарні ветмедицини Володимир Овчаренко.
Звідки чатує небезпека
Сказ – це гостре інфекційне захворювання всіх теплокровних тварин і людини, за якого уражається центральна нервова система з ознаками поліенцефаломієліту, супроводжується паралічами і завжди закінчується – смертю. Людина заражається під час укусу, або коли слина потрапляє на слизові оболонки чи пошкоджену шкіру, через подряпини. Вірус сказу дуже чутливий до дії ультрафіолетових і прямих сонячних променів, висушування, гине миттєво при звичайних режимах пастеризації, кип’ятінні, 45–70% спирту, мильного розчину, 5 % йод вбиває вірус упродовж 1 хвилини. У слині вірус зберігається добу, в замороженому стані 75 днів, у гліцерині до 90 днів. Потрапивши до рани, він може зберігатися від кількох годин до кількох тижнів, тут він доторкується до нервових закінчень і починає рухатися до ЦНС, де розмножується у нейронах.
Інкубаційний період від 7 днів до року і навіть більше. Захворівши, дикі тварини перестають боятися людей, навіть удень можуть забігати у населені пункти, нападати на людей або тварин. Хвора тварина стає пригніченою, лежить, втрачає апетит, до води байдужа – гідрофобії немає. Наприкінці другого дня виникає неспокій, собака намагається сховатися в куток (під ліжко, в будку), хапає ротом повітря, може розгризати свою загоєну рану, ковтає неїстівні предмети, гине на 6 – 8 день хвороби. Це класична картина. Але за будь-якого випадку поведінка тварини змінюється, що має насторожити господаря. Найчастіше сама собака стає причиною зараження людини, тому що живе в оточенні людей.
Прищеплений собака, якщо його покусала хвора тварина, не є джерелом зараження, в нього не виникає агресивності, бажання кусати, не виділяється слина, вірус сказу в слині відсутній. Залежно від передбачувального періоду будується антирабічна практика (лікування).
Луї Пастер, винахідник протисказової вакцини, порівнював розвиток хвороби з рухом пасажирського поїзда. Вакцина ж, як він вважав, рухається зі швидкістю кур'єрського поїзда. Обігнавши вірус, вона перешкодить йому дістатися до ЦНС і зробити свою чорну справу. Сучасні наукові дослідження показують, що вірус нервовими закінченнями рухається до ЦНС 3 міліметри за годину, а вакцина удвічі швидше.
Профілактика захворювання – боротьба з безпритульними тваринами
Основним із шляхів контролю сказу є профілактика. Проте заходи профілактики і боротьби мають відбуватися комплексно.
При цьому всі заходи, в першу чергу повинні бути спрямовані на виявлення джерела збудника інфекції, до якого належить поряд із лисицями також безпритульні домашні тварини.
Потрібно зазначити, що на сьогодні заходи боротьби з безпритульними тваринами з боку органів влади, управлінь ЖКГ, райвідділів МВС виконуються незадовільно. Підтвердженням є факт щорічної реєстрації значної кількості укусів: в 2019 році – 34 укуси, під ветеринарним наглядом була 31 тварина, у 2020 році – 36 укусів, під ветеринарним наглядом було 28 тварин. Якщо домашніх тварин, які нанесли укуси, піддають 10–15-денному карантинуванню, то карантинні заходи до безпритульних тварин здійснити неможливо.
А тому для вирішення цих проблем необхідно створити систему контролю за виконанням правил утримання домашніх тварин і їхнього розмноження, посилити відповідальність власників, розробити систему суцільного обліку. Крім того, існує система боротьби з безпритульними тваринами, яка передбачає ліквідацію умов, що призводять до їхнього неконтрольованого розмноження; створення притулків; проведення стерилізації; ліквідацію стихійних сміттєзвалищ, що є місцем життя та розмноження бродячих тварин. Значна робота в справі профілактики і боротьби зі сказом здійснювалась і нині проводиться фахівцями державних установ ветеринарної медицини в Шполянському районі.
У районі зареєстровано 6500 голів собак, щеплено проти сказу в 2020 році 4500 голів собак. Зареєстровано котів 1000 голів, щеплено проти сказу в 2020 році 1003 голів.
Боротьба зі сказом залишається однією з найскладніших проблем, яка може бути вирішена тільки загальними зусиллями: адміністративно-господарських служб, органів державної ветеринарної та гуманної медицини, спрямованих на впорядкування утримання свійський тварин, перш за все, собак і котів. Також завдяки своєчасній вакцинації, відловлюванню бездоглядних особин, регуляції чисельності популяції диких м’ясоїдних у природних умовах, широкій інформації населення, особливо власників, щодо цієї хвороби та дотриманню правил утримання домашніх тварин.
Звернутися до лікарні треба протягом першої доби після укусу. Вчасне звернення — це гарантія успішного лікування. Якщо ж людина проігнорує проблему, то це 100 % смерть. На жаль, ще не всі ще громадяни усвідомили, якої шкоди здоров’ю господарю чи домашньому улюбленцю може нанести вірус сказу в разі потрапляння його до їхнього організму. Часто громадяни звертаються до лікаря ветеринарної медицини не за профілактикою проти сказу для тварин, а коли трапляється прикрий випадок, при якому вже неможливо врятувати тварину.