Щодня все важче і важче збирати допомогу, знаходити бажаючих оплатити рахунки за берци і одяг. А що робити далі? Де шукати кошти на теплий одяг, термобілизну, зимові спальні мішки? Вже другий рік важкої роботи… А цій клятій війні не видно й кінця! Холодні вечори і ранки, ще холодніші ночі, а на думці лише одне: «Де взяти гроші?» Хлопці в окопах мерзнуть...
Вірю, що вже скоро знайдуться бажаючі допомогти. І всі наші земляки, як і минулого року, будуть забезпечені теплими речами. Хочу подякувати всім небайдужим жителям нашого району, які протягом серпня і першого тижня вересня допомагали нам збирати все для потреб наших земляків-воїнів в зоні АТО: керівництву ГК «ЛНЗ», ТОВ «Маяк-Агро», СПОП «Відродження», ПП «НіК», Шполянського хлібозаводу, ПрАТ «Шполянський завод продтоварів», громадам сіл Матусів, Веселий Кут, районній громадській організації Товариство Червоного Хреста, приватним підприємцям Павлу Мальчи-ку, Світлані Плахотнюк, Максиму Доценку, Наталії та Василю Логам, Миколі Карбівничому, жителям міської вулиці Толстого (вуличком — Сергій Мельник), випускникам Матусівської ЗОШ №2 (зустріч через 45 років), громадам всіх сіл району, які звезли за 2 дні до приміщення райдержадміністрації 5 тонн продуктів. І всім жителям району, які зробили особистий внесок.
Родина Віти і Андрія Руденків були нашими водіями під час серпневої поїздки, а Максим Доценко і Володимир Пасєка кермували 1—3 вересня на власному транспорті. Відвідали наших земляків від Артемівська до Біловодська. До речі, в Біловодському районі, біля міста Євсуг, з ними трапилася забавна історія, адже там попросили підвезти волонтера з Черкаської області. І ним виявився шполянин — учасник АТО Віктор Савчук, який гостював у своїх побратимів з батальйону Національної гвардії України імені Генерала Сергія Кульчицького.
Бійці зараз знаходяться в резерві, подалі від передових позицій, набираються сил для подальшої боротьби з ворогами.
6 вересня я з водієм Євгеном із заводу продтоварів вирушила до Маріуполя, Волновахи, Курахового... Цю поїздку я ніколи не забуду, адже там в мене згорів телефон. Навіть техніка не витримує насиченого важкого графіка волонтерської роботи. На жаль, разом з телефоном я втратила сотні контактів.
Отже, за серпень-вересень ми неодноразово відвідували наших земляків під Пісками, в Троїцькому, Світлодарську, Попасній, Широкіному, Гранітному, Новотроїцькому, Новоайдарі, Щасті, Лисичанську, Сєвєродонецьку, Артемівську, Костянтинівці, Слов’янську, Маріуполі, Волновасі, Кураховому, Вугледарі... Відвезли генератори і одяг, посуд і будівельні матеріали та багато іншого. Лише за останню поїздку ми доставили 5 тонн продуктів в сектор «М». Також було відіслано посилки в навчальні центри, де проходять навчання наші земляки. Для волонтера, а нині — учасника АТО Сергія Поперечного було придбано і передано автомобільну фарбу на суму 8,5 тис.грн.
Висловлюю найщиріші слова вдячності Дмитру Кравченку, Світлані Плахотнюк, Ігорю Кукурузі і Анатолію Носуличу за матеріальну допомогу в оплаті пластичної операції синові учасника АТО; Групі компаній «ЛНЗ» за оплату пам’ятника для могили загиблого Олександра Кондратюка.
І знову невдовзі вирушимо до наших героїв. Просимо пекти пиріжки і печиво наших господинь з усього району, діток — писати листи і малювати малюнки, а підприємців — допомогти нам придбати термоодяг і теплі речі.
Прошу вибачити, якщо я не можу відповісти на дзвінки: нині я працюю в Скотарівській школі, а там немає покриття мобільного зв’язку.
З повагою, Лілія УСИК, волонтер (моб. (098)225-75-12).