РІЗДВО В ЖИТТІ УКРАЇНЦІВ

Михайло СЛАБОШПИЦЬКИЙ, український прозаїк, критик, літературознавець, публіцист, громадський діяч (уродженець села Мар’янівка Шполянського району):

— Ще з дитячих літ бабою Настею був привчений до того, що Різдво — то свято надзвичайне. Добре, що це було вкладено ще тоді в мою голову і не вивітрилося, і не вивіялося ніякими комуністичними вітрами. Хай то було потім стихійне, з епізодичними приходами та відходами відчуття, але головне, що воно було. Вже пару десятиліть маю щастя бути з багатьма відомими людьми в колі Святійшого Патріарха Київського та всієї України-Руси Філарета і відчувати трепетну величність дійства і тих сакральних слів, які звучать цього дня: «Христос народився!» «Славімо Його!» Тут сказано набагато більше, аніж безпосередньо сказано.

Наталія КОВАЛЬ, начальник відділу економічного розвитку та інвестицій Шполянської міської ради:

— Різдво для мене — тепле родинне свято.  Розпочинається традиційними приготуваннями та розучуванням колядок з дітьми. В Святий вечір, коли вся родина збирається за святковою вечерею, згадуємо тих рідних і близьких, кого вже з нами немає. Молимось за сімейне благополуччя, потім куштуємо кожну з дванадцяти обов’язкових страв, щоб в наступному  році всі були здорові. У день Різдва за звичаєм зустрічаємо колядників та відпускаємо колядувати дітей. Радісно чути щирий дитячий спів, яким прославляють Бога, приємно пригощати гостинцями маленьких гостей.

   Дотримуючись  прекрасних українських традицій, святкування Різдва  ми зберігаємо душу нашої нації, той внутрішній зв'язок, який є між нашим минулим і майбутнім. Бажаю, щоб разом зі світлим Різдвом Христовим  в душі прийшла злагода, в домівки добробут, в країну мир!

Віктор КРИСЬКО, приватний підприємець м.Шпола, фотохудожник:

— Різдво у нас в сім`ї відмічали завжди. Тому ще з дитинства це для мене є великим святом. Ще з батьками в сімейному колі відзначали Святвечір, а вранці я носив калач (вечерю) до дідуся і бабусі. Потім разом з батьками ходили до хрещених батьків. Зараз ми також цю гарну традицію підтримуємо, відвідуємо батьків, чекаємо до себе хрещеників і кумів.