Вже понад рік у Василькові організовано виробництво бетону на території колишньої птахофабрики, що на околиці села. Колись, у радянські часи, тут діяли 12 приміщень ферм, мали роботу декілька десятків селян. Потім підприємство занепало, на початку 2000-х представники однієї зі столичних фірм намагалися створити на цій базі свинокомплекс, але з 2007 року на господарському подвір’ї знову запанувала пустка.
Приватний підприємець, з вищою освітою механіка, Ігор Мельниченко — родом із Василькова, а нині проживає у Черкасах, де здійснює діяльність його приватне підприємство ТОВ «Укрбудбетон». У той час, коли в Україні триває криза і спад економіки, на особливу увагу заслуговують люди, яких глобальні складнощі не лякають. Ці ентузіасти попри всі негаразди доводять в першу чергу собі — я зможу, я подолаю перешкоди, я реалізую свій проект. До такої когорти належить і пан Ігор. Багато років тому він розпочав приватний бізнес на одній старій вантажівці, якою виконував різні замовлення з перевезення.
— Ідея виготовляти бетон народилася саме в ту пору, коли я багато разів перевозив цей матеріал і задумався — а чом би й ні? Тоді, в умовах великої конкуренції, потрібно було шукати незайняту нішу. Тож взявся освоювати секретні рецепти і забезпечувати якісним бетоном будівництва, — розповідає Ігор Володимирович.
Мабуть, це вище покликання людини — тягнутися до землі, де народився, яка є найріднішою і найкрасивішою для душі. Тому, незважаючи на добре налагоджене виробництво у Черкасах, Ігор Мельниченко вирішив створити його філіал у рідному Василькові. Придбав для цього базу колишньої птахофабрики, а також необхідну дороговартісну установку, якою виготовляє нині бетон на замовлення клієнтів.
— Про це не жалкую, хоч і дуже важко доводиться у ці непрості часи, все ж вірю у власну спроможність розвинути власну справу, — з оптимізмом розмірковує Ігор Володимирович. — Не приховую, що сердитий на державну владу, бо так ще ніколи людей не оббирали. Курс долара знищив плани не одного підприємця. Але якби я не вірив у здійснення задуманого, то й нічого б не робив.
Їхати до Василькова за будівельним матеріалом варто в першу чергу тому, що це значно здешевлює його за рахунок невеликої відстані. До пана Мельниченка вже звертаються із Шполи, Лебедина, навіть з Ватутіного та інших ближніх районів. Головне і те, що товар — якісний. Рецептом підприємець не ділиться, бо це є секретом фірми, як кажуть. Але повідомляє, що до складу розчину бетону входить шість інгредієнтів, застосовується спеціальна технологія.
Будівництво нині переживає не кращі часи, що заважає розвинути виробництво. Та все ж є люди, що прагнуть мати дах над головою, а без будматеріалів, цегли, бетону, цементу не можна побудуватися. До того ж, якщо влаштувати вдома самотужки виготовлення розчину бетону, то це обійдеться набагато дорожче, аніж купити вже готовий і якісний у Василькові.
На виробництві у Ігоря Мельниченка нині трудяться чотири працівники, деякі тимчасові роботи виконуються за трудовими угодами. Варто розуміти, що кількість робочих місць суттєво не збільшується не лише в цьому випадку, а й скрізь, де задіяна сучасна автоматика.
Для села мати такого підприємця-ентузіаста багато означає. За словами сільського голови Івана Дубини, з Ігорем відразу встановили соцпартнерські стосунки, і він ніколи не відмовляє у допомозі на благо громади. Так, останню зиму пережили із снігопадами, які створювали проблеми із рухом транспорту. Тож Ігор Мельниченко надав техніку для розчистки доріг, і з цією проблемою враз справилися. А нещодавно тривала боротьба зі смітниками, які суттєво допоміг прибрати пан Ігор, надавши навантажувача.
На території, де у Василькові виготовляється бетон, ще є база, на якій можна організовувати і інші види виробництв. Для цього потрібно лишень, щоб держава створила сприятливі умови для розвитку малого і середнього бізнесу. А наші люди, такі як Ігор Мельниченко, охоче продемонструють, на що спроможні. Тоді й про економічну кризу можна забути.
Наталія СТОРЧАК.