Руїни на Шполянському молокозаводі: що відбувається і невже його спіткає доля заводу запчастин?

Мало хто в Шполі не згадує місцевий молокозавод, як приклад потужного виробництва радянської харчової промисловості. Ще більше говорять і про те, що нині відбувається на його території. «Кінець молокозаводу», – кажуть «знавці», не забуваючи знайти винних у тому, що «вирізали такий потужний завод». Утім, забувають «експерти», що збанкрутувало підприємство ще років зо три тому. А тодішній його власник назбирав стільки боргів, що спродав все, лишившись винним шполянській громаді купу грошей. Що ж нині відбувається на території Шполянсього молокозаводу, дізнавались журналісти «Шполяночки+».

Проїжаючи повз територію Шполянського молокозаводу важко не помітити руїни, якими завалено подвір’я колись успішного молокозаводу. Від колись потужного Шполянського молокозаводу лишилась тільки територія. Попередній власник підприємства опинився в боргах і щоб погасити хоча б частину з них, вирішив не лише віддати територію на відкуп банку, а й вирізати й продати все обладнання. Це трапилось ще три роки тому – коли у 2017-му завод остаточно припинив свою роботу, і до сьогодні вже мало хто вірив у те, що на території колишнього підприємства знову зашумлять виробничі двигуни, а на територію повернуться шполяни, які отримають роботу і достойну зарплату.

Проте, як з’ясували журналісти «Шполяночки+», повернуться на завод і виробництво, і працівники, і робочі місця. Як виявилося, нові власники не лише зібрались вдихнути нове життя в «завмерлі» стіни колишнього заводу, а й збудувати на покинутій території виробництво, аналогів якого в Україні можна перерахувати на пальцях однієї руки.

Амбітне завдання запустити нове виробництво у колись покинутих цехах молокозаводу взяв на себе найбільший платник податків на Шполянщині – ГК «ЛНЗ» (LNZ Group).

Нинішній директор ПрАТ «Лебединський насіннєвий завод» Анатолій Ткаченко каже, що був гордий тим, що свого часу очолював «молочне підприємство». Анатолій Миколайович пригадує, що було боляче дивитися, як в руках вже його наступників колись потужне виробництво просто занепало.

– Через непорозуміння із власником заводу у питаннях розвитку підприємства, 2013-го року я звільнився з підприємства та влаштувався на роботу у Лебединський насіннєвий завод. Залишив молокозавод одним з найбільших виробників масла в Україні, тому гірко було бачити потім, як він занепадає. Після мого звільнення молокозавод ще майже чотири роки продовжував працювати. Допоки його нове керівництво не довело підприємство до банкрутства, – каже пан Анатолій.

Міський голова Шполянської ОТГ Сергій Кравченко розповідає, що тодішні власники молокозаводу не лише «докерувалися до ручки», довівши його до банкрутства, а ще й заборгували місту чималу суму коштів.

– Коли завод збанкрутував, то ще й лишився винним громаді за оренду землі понад декілька сотень тисяч гривень, – каже Сергій Володимирович. – Останні роки крім руїн там нічого не було – ні працевлаштованих людей, ні податків. І, звісно, як керівник громади, я радію, що цьогоріч там почали відновлювати виробництво – будують абсолютно новий завод. Звісно, вбачаю у цьому лише користь для громади. Хіба добре було, коли підприємство-банкрут стояло пусткою? Звісно, ні! Нове підприємство – це і податки, і додаткові надходження в бюджет громади від оренди землі. І , зрештою, але не в останню чергу – це і додаткові робочі місця та умови для зайнятості населення. 

Територію колишнього молокозаводу було придбано Групою компаній «ЛНЗ» з аукціону суто, як будівельний майданчик – без виробничих потужностей, яких на момент придбання на території вже і не було. 

– Наша компанія придбала лише будівлю і будівельний майданчик на території колишнього молокозаводу. Все обладнання, яке там колись знаходилось було продано і демонтовано ще попереднім власником, – каже Анатолій Ткаченко.

Нині колишньому заводу планують дати нове життя та побудувати сучасне європейське виробництво, аналогів якого немає у Черкаській області.

– На сьогодні на цій території вже розроблена проєктна документація стосовно будівництва там заводу з заморозки ягід, овочів та фруктів, загальною потужністю близько 6 тисяч тонн заморозки, – каже пан Ткаченко. – Зараз там наповну йде будівництво. Відповідно, частину будівельного матеріалу з Лебединського насіннєвого заводу ми наразі перевозимо туди для вирівнювання території. Це велика інвестиція для ГК «ЛНЗ» – на сьогодні вже тільки за металоконструкції для будівництва заплачено близько 18 млн гривень, отримано дозвіл на підготовчі роботи у ДАБК. До Нового року ми плануємо повністю побудувати усі приміщення, а з наступного – очікуємо на поставку необхідного обладнання з Німеччини. 

Анатолій Ткаченко зауважує, що після запуску виробництва планується створити близько 100 нових робочих місць (нині середня зарплата в ГК «ЛНЗ» становить 12,5 тисяч гривень, – ред.). Орієнтовно, це більше одного мільйона гривень додаткових коштів у бюджет Шполянської громади. 

Потрібно зауважити, що переробляти на новому заводі планують не лише власну продукцію. Тож, вочевидь, на додатковий заробіток можуть розраховувати і місцеві виробники та одноосібники, які за бажання зможуть здавати вирощену продукцію не «перекупам», які щороку демпінгують ціни, а безпосередньо виробнику.

Тож, поки окремі «знавці» лають підприємців на чому світ стоїть та намагаються покласти вину про «розвал молокозаводу» вже на нових власників, фахівці і будівельники будують виробництво, яке годуватиме і шполян, і українців, і бюджет громади. Сподіваємось… на довгі роки.