Проблеми з роботою на Шполянщині, власне, як і у всій країні, завжди були. Одні не могли знайти роботи за своєю професією, іншим важко було підібрати на підприємство кваліфікованих працівників. Це все загострилося із початком повномасштабного вторгнення росії в Україну.
Про ситуацію щодо ринку праці на Шполянщині в умовах воєнного часу дізнавалась «Шполяночка+».
У перші місяці війни багато шполян звільнялися із робіт, на яких працювали багато років. Жінки виїжджали за кордон, аби вберегти дітей, чоловіки йшли до військкоматів. Згодом ситуація дещо нормалізувалася. Люди почали повертатися назад у свої домівки. Та, попри це, проблеми на ринку праці залишилися чималі. За минулий рік послугами Шполянського управління Звенигородської філії Черкаського обласного центру зайнятості скористалося менше людей, ніж 2021-го. І, звісно, винна у цьому війна. Та попри це, працівники центру продовжують виплачувати допомогу людям, а працедавцям компенсації.
«Послугами нашого управління у 2022 році скористалися 1588 безробітних, – розповідає начальник управління Ігор Мусюра. – Це на відсотків 10 менше, ніж у 2021 році. Отримували допомогу по безробіттю 1490 осіб. Працевлаштовано нашою службою 532 особи. На оплачувані громадські роботи протягом минулого року було направлено 117 осіб. Роботодавцям надано компенсацію на відшкодування єдиного внеску дев’яти особам. Також надано компенсацію витрат на оплату праці за працевлаштування внутрішньо переміщених осіб за 17 таких людей. Протягом січня-грудня 134 роботодавці району подали інформацію про наявні в них вакансії. Це на 653 вакантних посади. І, відповідно, на ці посади були працевлаштовані громадяни».
Коли шполяни, після перебування за кордоном, зважувалися їхати додому, нерідко поверталися на свої старі робочі місця. Керівники із задоволенням їх забирали назад.
«Проблема, перш за все, пов’язана із всією ситуацією в країні, – продовжує пан Ігор. – Роботи стало менше, адже роботодавці зменшили свої виробничі потужності. Також нас торкнувся виїзд людей за кордон. Тому зменшилася кількість осіб, які перебували на обліку та працевлаштованих. Тут цілий комплекс причин. Це був такий собі стрибок, якщо уявити графік: спочатку було зменшення, а потім навпаки. Люди почали повертатися з-за кордону, роботодавці відновлювали виробництво і потребували більше працівників. Були випадки, коли люди поверталися на свої попередні робочі місця. Дуже багато роботодавців забирали назад людей, які через військові дії звільнялися».
Наразі гостро відчувається потреба у робочій силі. На підприємствах не вистачає зварювальників, токарів, трактористів та багато інших професій.
«Не можна сказати, що зараз в пріоритеті лише кілька конкретних професій, – пояснює начальник. – Нині є потреба у робітничих професіях, а також кваліфікованих: зварювальники, токарі, трактористи, водії і так далі. Наразі на ринку праці гостро відчувається дефіцит робочої сили. Водночас людям більшості професій важко знайти роботу. Не важливо, чи ти маєш вищу освіту, чи робітничу професію. Бо, знову ж таки, роботодавці зменшили виробничі потужності, а також впливає на ситуацію мобілізація».
Чи не найбільше страждають переселенці, які мусили втікати від війни на Шполянщину. Багато з них працювали на металургійних заводах. Тому на Черкащині, де відсутнє таке виробництво, влаштуватися на роботу за фахом нереально.
«До нас приїхало дуже багато переселенців, – каже Ігор Мусюра. – І серед них є люди з дефіцитними професіями на ринку праці. Це люди, які були пов’язані з металургією і є дуже кваліфікованими у своїй справі. Для них дуже важко щось знайти. На жаль, ми їм нічого не можемо запропонувати. Їм зараз складно. Люди раніше працювали на великих заводах, як, наприклад, «Азовсталь».
Вік шукачів роботи поки не змінився. До служби зайнятості так само звертається як молодь, так і люди старшого віку. Однак останній категорії доводиться тяжко.
«На обліку у нашому управлінні перебувають люди, яким від 18 до 60 років, – говорить фахівець. – Не можна сказати, що когось більше. Є і молодь, і особи старшого віку. Але при цьому є проблема працевлаштування у людей старше 50 років. Їм дуже складно найти роботу. Іноді навіть після 45 років».
Складна ситуація в країні не призвела до нижчих зарплат, ніж до вторгнення росіян. Підприємці дотримуються закону, а деякі навіть збільшили ставки.
«Наші роботодавці дотримуються норм закону і платять заробітну плату не менше мінімальної, – запевняє начальник управління. – А є й такі, що платять велику зарплату. У нас немає зовсім низької оплати. Та й все залежить від того, яку роботу людина виконує».
Кілька років тому діяла програма, за якою безробітні могли отримати виплату для організації власної справи. Охочих навчали та допомагали відкрити бізнес. Зараз така програма вже не діє, але натомість людям пропонують схожу. Навіть ті, хто має роботу, можуть поборотися за грант й зайнятися підприємництвом. Хоча досі жоден житель Шполянщини не ризикнув скористатися можливістю.
«У нас поки ніхто не отримував одноразову допомогу для організації підприємницької діяльності, – розводить руками пан Ігор. – Такого вже немає декілька років. Але є гранти на підприємницьку діяльність. Їх можуть отримати не тільки безробітні. Але на Шполянщині досі ніхто не скористався цією програмою. Там досить серйозні умови для отримання такої допомоги. Наприклад, необхідно мати хороший бізнес-план. На мою думку, люди просто не хочуть зв’язуватися з цим. Але якщо людей зацікавить і вони виконають всі умови, то звісно, вони можуть отримати грант. Треба лише звернутися до нас в службу зайнятості і ми надамо всю інформацію детально».
Точно прогнозувати, що буде на ринку праці далі, Ігор Мусюра не береться. Та, вважає керівник, однозначно будуть циклічні коливання. Це пов’язано, наприклад, із сезонним характером виробництва. Але поки буде складно в пошуку кандидатів на роботу. Дефіцит робочої сили також ще відчуватиметься дуже гостро.