З НОВИХ ПОЕЗІЙ
НАДІЯ УКРАЇНИ
Налетіли чорні круки на нашу Вкраїну,
Взялись гнізда розоряти, пити кров невинну.
Стала діток захищати чайка сизокрила.
Та в нерівному двобої поранила крила.
Захотілось каїняті братового поля.
Тож направив яничарів забрати в неволю.
Заступилася за брата сестриця Надія.
Прийняла хрест мучениці, як колись Софія.
Цар ординський ненажера жінку викрадає,
На її тендітні руки кайдани вдягає.
Думав вражий харцизяка, як здола дівчину —
То поставить на коліна нашу Батьківщину.
Та стояла гордо й сміло незламна дівчина,
Бо молилася за неї ненька-Україна.
Віримо, що не здолають ні мури, ні грати.
З перемогою зустріне її рідна мати.
Прийде мир на нашу землю,
розквітне держава.
Слава нашій Україні і Героям слава!
Сергій МОШЕНСЬКИЙ. с.Ротмистрівка Смілянського району.
НАШІ СОЛДАТИ ЙДУТЬ У БІЙ ЗА УКРАЇНУ
І сліз немає вже, немає навіть слів,
Лиш біль ізсередини розриває груди —
На Сході гинуть тисячі синів,
Прості і непрості твої, Вкраїно, люди.
Донбас наш у вогні, в вогні Луганський край,
Із «Градів» б’є вогонь, і безкінечні ночі.
Яке там перемир’я? Боже, сили дай
Дивитися у Путіна телеекранні очі.
Вкраїно-мати, не забудь повік своїх синів,
Схили калину їм і верб плакучі віти,
Даруй їм трепет свіч, молитов тихий спів,
Нехай могили їх укриють кращі квіти.
За нашу Україну в бій солдати йшли,
Сьогодні дім для них — небес безодня.
Без батька плачуть діти, тужать матері,
А в небі не одна уже Небесна сотня.
Андрій СЕРЕДА. м. Шпола.
У БАТЬКА І СИНА ОДНАКОВА ДОЛЯ
Така кажуть доля, що в батька, що в сина,
Коли дні тривоги стають на путі.
Одним доля стелить дорогу барвінком,
А іншим — терниста дорога в житті.
А як проводжали Сергія до війська,
В нас дні були мирні і чистеє небо.
А там, коли в штабі почув про Афган,
То враз став дорослим — служити там треба.
Кабул зустрів хлопців далеким, холодним.
Там гори і небо — все іншим було.
Гірськими стежками постійно, на «на точку»
Водив «всюдихода» — мокріло чоло.
Молодшому сину з сімейства Міцкевичів,
Теж доля припала пройти крізь Горнило.
Він нині боронить українську землю,
Щоб хліб родив в полі, щоб сонце світило.
Сьогодні минає чергова річниця,
Коли повернулись афганці з війни.
Хай буде і щасливою доля солдата.
Хай батьку не сняться мукурськії сни.
Віктор ДЕНИСЮК. м. Шпола.
ЗНАМЕННЕ ЗНАМЕНО
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люди на землі.
(Т. Шевченко).
Вже скоро буде рівно двісті літ,
Як Бог послав Пророка і Поета,
Який горів. Горів не як болід,
І пролітав повз нас не як комета.
Він сонцем був. Прекрасний, як весна.
Як вічна Україна. Як Галактика.
Й ніяка злісна сила, навісна від нас
Не відбере Шевченка. І клаптика
Землі вкраїнської не відбере.
Й ніхто тепер нас більш не забалака.
А хто піде війною, той помре й не нам,
А їм тоді прийдеться плакать.
Ми не були, ми є «божий народ».
Й не притісняли інших, не дурили.
Зате для нас мільйони перешкод
На кожнім кроці знавіснілі сили
Творили. Розставляли капкани.
Й за наш рахунок вороги міцніли.
За них ми вимирали, а вони,
Як упирі на шиї в нас сиділи.
А скільки їх — «провісників» ідей
Пропонувала світу Іудея:
Був Єремія, був колись Мойсей.
Але Шевченко більший від Мойсея.
І буде вічно. Й вічно будем ми.
І через сім, а може й вісім років
Ми будем першими у світі між людьми,
Бо будем гідними свого Пророка.
Анатолій МАЛЮК (2008 рік).
ОРДИННА ГЕНЕТИКА
Така генетика ординна,
Мов бруд гнилий з усіх світів.
Зламати дух твій, Україно,
Кремлівський карлик захотів.
Йому б Росії мало стати,
Так ні, чужий руйнує храм,
Як професійний провокатор,
В якого совісті — й на грам.
Така генетика ординна,
Моралі не було й нема,
Йому Донбасу кров невинна
Пустого серця не пройма.
Щоб поруч вільна Україна?
Це ж приклад волі на кону!
Мораль Антихриста руїнна
Ще й світ утягне у війну.
Ну що йому Вкраїна винна?
Вже їй урвавсь поріг терпінь.
Така генетика ординна.
Додати нічого. Амінь.
Олександр ДІХТЯРЕНКО. с. Васильків.