7 серпня минає 6 років від дня загибелі заступника начальника мобільної прикордонної застави Навчального центру підготовки молодших спеціалістів ДПСУ, матусівця Сергія Лифаря.
Сергій Іванович загинув під час організованого прориву з оточення у «довжанському котлі» (сектор «Д») на з'єднання з основними силами після 22-денної героїчної оборони державного кордону під постійними масованими обстрілами з боку терористів і з боку Росії. Українські герої з боями вийшли в район Савур-Могили та Амвросіївки. Прорив тривав три доби. Разом з Сергієм під час прориву також загинули: старший прапорщик І. Присяжнюк, старший прапорщик В. Діхтієвський, старший матрос Є. Колісниченко, сержант О. Кислицький, солдати М. Антипов, В. Кумановський, С. Бойко, О. Заєць та В. Птіцин.
Після смерті у Сергія залишились дружина, донька та син, який продовжив справу батька і навчається у Навчальному центрі підготовки молодших спеціалістів в Оршанці.
Указом Президента України № 660/2014 від 21 серпня 2014 року, «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, високопрофесійне виконання службового обов'язку», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Також нагороджений пам'ятним знаком «За заслуги перед містом Черкаси» (посмертно).