Юрій Горбенко:
— Ні. Не підтримую, це капітуляція. Я не підтримую особливий статус Донбасу, амністію бойовиків, російські війська, які там же і залишаться. Я особисто був у Києві на віче, там зібрались добровільно люди, які розділяють мої погляди. Тисяч двадцять людей виступали, поставили «червону межу», яку владці не зможуть перейти. А якщо перейдуть, то збереться Майдан, який не триватиме 4 місяці, а 5 днів, але «змете» владу.
Ольга Коваль:
— Я підтримую. Потрібно уже хоч щось робити для того, щоб припинити війну. Кожного воїна вдома чекає родина. Це уже крок до мирного життя. Віримо, що скоро війна припинеться.
Валентин Некрасов:
— Якщо чесно, то хочеться вірити, що дійсно це посприяє покращенню та нарешті запанує мир. На відміну від попереднього президента, є якісь дії, які підштовхують до вирішення проблем.
Анатолій Маєтний:
— Аби люди тільки не гинули. Тут потрібно підходити з позиції патріотизму. А з позиції людської це інше. Особисто я підтримую формулу. Постійно гинуть солдати, постійно привозять їх. Здавалось, що ці втрати нескінченні. Або дати команду, щоб розв’язати руки і йти до кінця, або просто припиняти. Бо така політика «здержування» ні до чого не приведе. Тільки переговори можуть щось зробити і змінити, по іншому усе буде нескінченно.
Зоя Грабова:
— Я вважаю, що така формула покращить життя усіх українців і мир настане. Потрібно, щоб усіх позвільняли і воїни нарешті повернулись додому. Я шість років уже, від початку війни, не бачу своїх дітей, бо вони живуть в Росії. Хочеться, щоб це нарешті скінчилось.