Упродовж багатьох років проблема бездоглядних тварин на вулицях Шполи не може повністю вирішитися. Не допомагають ні державні, ні місцеві програми. Іноді у соцмережах можна прочитати скарги, що когось обгавкала зграя собак, а когось тварина взагалі вкусила. Останній варіант найгірший, адже є великий ризик, що чотирилапий нападник міг бути хворим на сказ. І в Шполянській громаді час від часу трапляються випадки, коли постраждалому доводиться лікуватися після такої зустрічі.
«Шполяночка +» розбиралася, скільки випадків нападу тварин сталося протягом минулого року та яка наразі ситуація із хвостатими безхатьками.
Завідувачка Шполянського відділення Звенигородського районного відділу ДУ «Черкаський ОЦКПХ МОЗ» Марія Михайленко пояснює, що останнім часом напади тварин на людей почастішали.
– Почастішали укуси людей, – каже фахівчиня. – У 2022 році в зв’язку з покусами до медичних закладів нашого регіону звернулось 70 осіб, пошкодження людям нанесли 48 собак, в тому числі 17 – бродячих та безпритульних , 21 кіт (з них 5 безпритульних) та 1 сільськогосподарська тварина. У поточному 2023 році уже зареєстровано 11 укушених людей 6 собаками, з них 2 бродячими та 5 домашніми котами.
Як відомо, сказ – це гостре особливо небезпечне захворювання не тільки теплокровних тварин, а й людей, спричинене вірусом, який стрімко вражає центральну нервову систему та призводить до смерті. Людина може інфікуватись збудником сказу від хворої на сказ тварини через укус, подряпину та, навіть, мікроскопічні пошкодження шкіри, потрапляння слини на слизові оболонки тіла.
Інкубаційний період становить від семи діб до трьох місяців, але може тривати від одного до трьох років, що залежить від місця, кількості, глибини укусів та віку людини. Найнебезпечніші укуси в голову та обличчя. Перші ознаки хвороби – підвищення температури тіла, біль, незвичайні відчуття поколювання, пощипування чи печіння у місці укусу та ослизнення, характерні – надмірна активність, гідрофобія (боязнь води), інколи – боязнь свіжого повітря та протягів, смерть наступає за кілька діб від зупинки серця та дихання.
Щоб захистити себе від небезпеки, потрібно уникати контактів із потенційно небезпечними тваринами, не торкатися диких чи безпритульних тварин, особливо тих, які не бояться підходити, виконувати правила утримання домашніх тварин, не провокувати їх на укуси, регулярно вакцинувати своїх улюбленців.
Якщо ж собака, кіт чи інша тварина покусала людину, їх слід утримувати під наглядом протягом 10 днів, в жодному разі не вбивати. Саме цей період вирішить питання застосування єдиного способу запобігання виникнення захворювання на смертельну недугу – проведення профілактичного антирабічного лікування.
– Воно буде не потрібне, якщо тварина не захворіє та не загине, – говорить пані Марія. – До речі, завдяки такому принципу, щеплення проти сказу лікарями в 2022 році було призначено лише 20 із 70 потерпілих від укусів тварин, а в поточному році – двом із 11. Після укусу чи ослинення слід негайно звернутись до лікаря, попередньо ретельно промивши рану мильною водою щонайменше протягом 15 хвилин, обробивши горілкою чи 5% розчином йоду. Обов’язковому введенню вакцин від сказу підлягають потерпілі від укусів дикими та бродячими невідомими тваринами.
Завідувач Шполянського відділу Звенигородськї районної державної лікарні ветеринарної медицини Володимир Овчаренко підтверджує, що наразі в районі ситуація зі сказом залишається складною.
– За 1 квартал 2023 року в населених пунктах Шполянської ОТГ, Матусівської та Лип’янської ТГ, людям нанесено 4 укуси тваринами, в тому числі невакцинованими 3 укуси, – розповідає Володимир Олександрович. – За період 2022 року по медичну допомогу з причини контактів із хворими і підозрілими на захворювання тваринами звернулося 35 осіб, а профілактичним щепленням піддано 4 постраждалих. Потенційним джерелом розповсюдження сказу є бездоглядні собаки і коти, чисельність яких в районі за останні роки не набуває тенденції до зменшення, а також собаки та коти, власники яких порушують правила їхнього утримання: не проводяться профілактичні щеплення проти сказу. Це, в свою чергу, сприяє утворенню антропургічних осередків сказу (міського типу, коли хворі на сказ тварини мешкають безпосередньо в населених пунктах).
Підприємець зі Шполи Максим Доценко вже багато років шукає новий дім для тварин. Спочатку займався лише безпритульними, а згодом люди йому почали приносити і своїх.
– Я цим вже років 6–7 займаюся, – розповідає чоловік. – Раніше тварин було в нас менше, але потім збільшувалось і збільшувалось. Раніше ідея була в тому, аби прилаштовувати бездомних тварин. Перед цим ми їх лікували і стерилізували. А потім переросло, що навіть люди приносили, лінуючись самостійно простерилізувати. Стараємося нікому не відмовляти, але ж у нас можливості не гумові. У людей має бути відповідальність. Інакше проблему ми ніяк не переборемо, скільки б волонтерів не працювало б над цим. От ми беремо перший раз тварин, обіцяємо роздати, але просимо у власників, аби вони стерилізували домашнього улюбленця. Та є ті, хто щосезону, незважаючи на наші прохання, знову привозять потомство. Нерідко приносять, коли нас ще немає і магазин закрито. Тобто, підкидають. Тоді ми не маємо варіантів і шукаємо, де тих тварин перетримати. Це великий клопіт, але робимо, бо шкода. На магазині є камери спостереження, тому будемо вже викладати в соцмережі «героїв», які підкидають нам тварин.
Аби уникнути збільшення чисельності тварин, Максим витрачає десятки тисяч власних коштів на операції.
– Буває такий день, що роздаємо по 5–6 тварин, а буває, що й жодної, – каже підприємець. – У теплий сезон не одній сотні чотирилапих знаходимо нових власників. Звичайно, ми їх стерилізуємо. У різних точках Шполи є волонтери, які нам із цим допомагають. Наприклад, минулого року ми понад сотню тварин простерилізували. Одна така операція коштує 600–800 гривень. Але постійно з’являються все нові й нові тварини.
Ситуація з бродячими тваринами у Шполі поки не надто змінилася за останні роки, вважає Максим Доценко.
– Бездомних тварин у місті не побільшало й не поменшало, – розводить руками чоловік. – Останні роки міська рада проводила стерилізацію. Водночас, в цьому є свої мінуси, адже за один день кільком десяткам собак один лікар не може зробити якісні операції. Проте це важливо, бо тварини дуже швидко плодяться. У їхній фізіології – розмножуватися. Єдиний варіант побороти проблему безпритульності – стерилізація. Роздавати увесь час не буде такої можливості. Та й, як правило, люди шукають легкі шляхи. Скільки ми тих цуценят знаходимо у полях і садках… Для нас це психологічно важко, бо не всім встигаємо допомогти. Має змінитися не лише ставлення людей, а й законодавство.
Нерідко можна почути, що, мовляв, не годуйте тварин і вони не будуть плодитися. Чоловік називає це нісенітницею.
– Це ж самообман, – впевнений пан Максим. – Якщо їх не підгодовувати, вони будуть голодніші та зліші. Все одно шукатимуть їжу і робитимуть шкоду. Просто люди шукають когось крайнього. І крайній, як правило – захисники тварин. Ніби це через них собак багато, а не через тих, хто їх викидає.
Через повномасштабне вторгнення стерилізація безпритульних тварин у Шполі не проводилася минулого року. Цього року програму знову відновили.
– Останні роки в місті проводилась стерилізація тварин, – розповідає заступник міського голови з питань ЖКГ Віталій Плетінь. – Минулого року лише не було. На 2023-ій плануємо і вже виділили 40 тисяч гривень на це. За 2021 рік вдалося простерилізувати близько 30–40 собак. Приїжджає фахівець разом із лікарем. У них є спеціальний пристрій для лову. Міська рада надає приміщення, куди потім тварин везуть. Точну кількість бездоглядних тварин, які живуть на вулицях Шполи, назвати важко. Проте вже невдовзі, орієнтовно в травні, розпочнеться відловлення задля стерилізації.