Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (ПКУ) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених ПКУ, а фактичні перевірки – ПКУ та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Строки проведення документальної планової перевірки встановлені ст. 82 ПКУ (п. 77.7 ст. 77 ПКУ).

Строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені ст. 82 ПКУ (п. 78.6 ст. 78 ПКУ).

Відповідно до п. 82.1 ст. 82 ПКУ тривалість перевірок, визначених у ст. 77 ПКУ, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб’єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у ст. 77 ПКУ, можливе за рішенням керівника контролюючого органу не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб’єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків – не більш як на 10 робочих днів.

Згідно з п. 82.2 ст. 82 ПКУ тривалість перевірок, визначених у ст. 78 ПКУ, не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб’єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у ст. 78 ПКУ, можливе за рішенням керівника контролюючого органу не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб’єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків – не більш як на 5 робочих днів.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПКУ, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, проводиться у строк, визначений абзацом першим п. 82.2 ст. 82 ПКУ, за

наявності за два останні календарні роки одночасно таких умов:

платником податку подано податкову декларацію про відсутність доходів від провадження господарської діяльності;

платник податку не зареєстрований як платник податку на додану вартість;

в контролюючих органах відсутня податкова інформація щодо:

використання платником податку найманої праці фізичних осіб;

відкритих платником податку рахунків у банках та інших фінансових установах.

Отже, тривалість документальної планової перевірки не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб’єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.

Продовження строків проведення документальної планової перевірки можливе за рішенням керівника контролюючого органу не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб’єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів.

Тривалість документальної позапланової перевірки не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб’єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому п. 82.2 ст. 82 ПКУ, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.

Продовження строків проведення документальної позапланової перевірки можливе за рішенням керівника контролюючого органу не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб’єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів.

З цим та іншими роз’ясненнями можна ознайомитися у Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі ДФС України (дане роз’яснення у категорії 136.02).

Надходження до бюджетів усіх рівнів за січень - квітень 2016 року

За січень - квітень 2016 року платниками податків Смілянської ОДПІ сплачено 1 161 165,94тисяч гривень до бюджетів усіх рівнів. Про це повідомив начальник Смілянської ОДПІ Костянтин Синьогуб при зустрічі з представниками засобів масової інформації.

За січень-квітень 2016 року до Державного бюджету України платниками податків району перераховано 65 719,82 тисяч гривень, а до місцевого бюджету сплачено 95 446,12 тисяч гривень.

Основні джерела наповнення державної казни це:

- податок на додану вартість, надходження у січні-квітні складають 26 176,19тисяч гривень;

- податок на доходи фізичних осіб – надійшло 66 619,57тисяч гривень;

- податок на прибуток підприємств – сплачено 12 794,67тисяч гривень.

Надходження по єдиному соціальному внеску за січень-квітень поточного року складають 61 622,6тисяч гривень.

Надходження з військового податку складають 4 487,38тисяч гривень.

Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості

Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється податковим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку (пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України (ПКУ)).

Підпунктом 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПКУ встановлено також інші особливості обчислення суми податку. А саме: 

а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної  на відповідні кв.м відповідно до пп. "а" або "б" пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПКУ та відповідної ставки податку;

б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів зменшеної на відповідні кв.м. відповідно до пп. "а" або "б" пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПКУ та відповідної ставки податку;

в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до пп. "в" пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПКУ та відповідної ставки податку;

г) сума податку, обчислена з урахуванням  пп. "б" і "в" пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266  ПКУ розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості.

За наявності у власності об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки  із загальною площею понад 300 кв. м (для квартири) та/або 500 кв. м (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до пп. "а" - "г" пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266  ПКУ збільшується на 25000 грн. на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).

Ставка податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 3% розміру мінімальної заробітної плати,  встановленої законом на 1  січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Після обчислення податківці надсилають фізособам податкове повідомлення-рішення про сплату суми податку та відповідні платіжні реквізити за місцем податкової адреси фізособи (місцем реєстрації). Таке повідомлення-рішення  має бути надіслано до 1 липня 2016 року для сплати податку на нерухоме майно за 2015 рік.

Право на звернення громадян

Розгляд звернень громадян є одним із пріоритетних напрямів діяльності  Смілянської ОДПІ. Нагадаємо платникам, що згідно зі статтею 40 Конституції України громадянам гарантовано надано право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових осіб цих органів, які зобов’язані розглянути звернення і надати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Своєчасний і кваліфікований розгляд звернень громадян призводить до збільшення довіри суспільства до органів Державної фіскальної служби та підвищення їх іміджу, сприяє зростанню податкової свідомості як платників податків, так і громадян щодо добровільної сплати  податків та своєчасному наповненню бюджетів усіх рівнів.

За січень-березень до Смілянської ОДПІ надійшло 5 письмових звернень.

Для зручності громадян в приміщенні інспекції постійно діє приймальня громадян.

Запис на особистий прийом громадян посадовими особами Смілянської ОДПІ проводиться за попереднім записом згідно з затвердженим графіком за тел.: (04733) 4-42-59 або (04741) 5-33-44.

Сума вихідної допомоги, нарахована найманому працівникові при звільненні не є базою нарахування ЄСВ

Базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року № 108/95-ВР.

Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні ЄСВ передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року № 5.

Пунктом 3.8 розділу 3 Інструкції № 5 визначено, що суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору входять до інших виплат, які не належать до фонду оплати праці.

Отже, сума вихідної допомоги, нарахована роботодавцем найманому працівникові при його звільненні, не є базою нарахування ЄСВ.

Зазначена норма визначена в пункті 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI.

Чи може бути  платник єдиного податку платником ПДВ?
Для цілей оподаткування податком на додану вартість відповідно до п. 180.1 ст. 180 Податкового кодексу України (ПКУ) платником податку, зокрема, є будь – яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

У разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розд. V ПКУ, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування ПДВ), така особа зобов’язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст. 183 ПКУ, крім особи, яка є платником єдиного податку першої – третьої групи (п. 181.1 ст. 181 ПКУ).

Застосування спрощеної системи оподаткування регламентовано главою 1 розд. XIV ПКУ.

Статтею 297 ПКУ, зокрема, передбачено, що платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з ПДВ з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім ПДВ, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену п.п. 1 п. 293.3 ст. 293 ПКУ, а також, що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи.

Згідно із п. 293.3 ст. 293 ПКУ відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі:

- 3 відсотки доходу – у разі сплати ПДВ згідно з ПКУ;
- 5 відсотків доходу – у разі включення ПДВ до складу єдиного податку.

Ставка єдиного податку, визначена для третьої групи у розмірі 3 відсотки, може бути обрана:
а) суб’єктом господарювання, який зареєстрований платником ПДВ відповідно до розд. V ПКУ, у разі переходу ним на спрощену систему оподаткування;
б) платником єдиного податку третьої групи, який обрав ставку єдиного податку в розмірі 5 відсотків, у разі добровільної зміни ставки єдиного податку;
в) суб’єктом господарювання, який не зареєстрований платником ПДВ, у разі його переходу на спрощену систему оподаткування або зміни групи платників єдиного податку шляхом реєстрації платником ПДВ відповідно до розд. V ПКУ (п. 293.8 ст. 293 ПКУ).

Враховуючи зазначене, платниками ПДВ можуть бути фізичні та юридичні особи платники єдиного податку третьої групи, які обрали ставку єдиного податку у розмірі 3 відсотки доходу, а також сільськогосподарські товаровиробники - платники єдиного податку четвертої групи.

З цим та іншими роз’ясненнями можна ознайомитися у Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі ДФС України (дане роз’яснення у категорії 101).

Щодо змін системи оподаткування для сг виробників

Смілянська ОДПІ повідомляє, що якщо виробник сільськогосподарської продукції, який з 01.01.2016 року перейшов зі сплати єдиного податку четвертої групи на загальну систему оподаткування, отримав за підсумками попереднього звітного (податкового) року дохід від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва у розмірі не менш як 50% загальної суми доходу, то такий сільськогосподарський товаровиробник може для цілей оподаткування податком на прибуток використовувати річний податковий період, який починається з 1 липня поточного звітного року і закінчується 30 червня наступного звітного року. Такому платнику слід подати окремо податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2016 року по 01.07.2016 року, а починаючи з 01.07.2016 року можна застосовувати річний податковий період, який починається з 1 липня поточного звітного року і закінчується 30 червня наступного звітного року.

Відповідні роз’яснення надані листом ДФС України від 22.04.2016року № 9143/6/99-95-42-01-15.

 Щодо порядку нарахування та сплати платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування

Відповідно до п. 4 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄВ) є ФОП, в тому числі ФОП - платники єдиного податку (ЄП).

Підпунктом 2 п. 5 розд. ІV Інструкції про порядок нарахування та сплати платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449, визначено, що ФОП, крім ФОП - платників ЄП, здійснюють розрахунок ЄВ за календарний рік до 10 лютого наступного року на підставі даних річної податкової декларації. При визначенні доходу (прибутку), з якого сплачується ЄВ, враховується кількість календарних місяців, у яких отримано дохід (прибуток).

Базою нарахування ЄВ є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість календарних місяців, протягом яких він отриманий. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом № 2464. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з п.п. 2 п. 6 розд. ІV Інструкції № 449 ФОП - платники ЄП сплачують ЄВ, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується ЄВ. Платники можуть сплачувати ЄВ у вигляді авансового платежу в розмірі, який самостійно визначили, до 20 числа кожного місяця поточного кварталу. При цьому суми ЄВ, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним за календарний квартал до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується ЄВ.

Зазначена категорія платників самостійно для себе обчислює суму ЄВ, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць, незалежно від отримання доходу (прибутку) (п.п. 1 п. 6 розд. ІV Інструкції № 449).

Зняття з обліку платників ЄВ - ФОП здійснюється контролюючими органами на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку (абзац сьомий частини першої ст. 5 Закону № 2464).

Відповідно до п. 7 ст. 4 Закону України від 15 травня 2003 року 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» ФОП позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Щодо реалізації фіскальних функцій РРО для здійснення деяких операцій

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №149 затверджено вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій, що застосовуються під час здійснення операцій:

- з купівлі-продажу іноземної валюти;

- з приймання та переказу готівкових коштів через програмно-технічні комплекси самообслуговування (ПТКС).

Постановою визначено кількість функціональних блоків, з яких має складатися РРО, призначений для застосування при розрахунках у кожному з видів вказаних операцій.

Для реєстрації операцій з приймання та переказу готівкових коштів через платіжні комплекси застосовуються вбудовані електронні контрольно-касові реєстратори.

Нагадаємо, що Законом України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено обов‘язкове застосування РРО під час здійснення:

- операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, якщо такі операції виконуються не в касах уповноважених банків;

- операцій комерційних агентів банків та небанківських фінансових установ з приймання готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування, за винятком програмно-технічних комплексів самообслуговування, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів.

Пунктом 8 розд. ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 (далі – Порядок № 435), встановлено, що у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП зобов’язані подати самі за себе звіт із зазначенням типу форми «ліквідаційна», де останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.

Таким чином, у разі припинення підприємницької діяльності ФОП зобов’язані подати Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого ЄВ і сплатити ЄВ за останній звітний період до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.

При цьому, ФОП на загальній системі оподаткування сплачують ЄВ у розмірі не менше мінімального страхового внеску за кожний місяць звітного періоду, у якому отримано дохід (прибуток).

ФОП - платники ЄП зобов’язані сплатити ЄВ в розмірі, який визначають самостійно, але не менше мінімального страхового внеску, за кожний місяць звітного періоду незалежно від того, здійснювали вони підприємницьку діяльність чи ні. Місяць, в якому було припинено підприємницьку діяльність, відноситься до звітного періоду (місяця), за який сплачується ЄВ, незалежно від дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.

Якщо ОСББ здає в оренду приміщення
Смілянська ОДПІ нагадує, що основна діяльність ОСББ полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання (згідно Закону України від 29 листопада 2001 року № 2866-III «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Відтак, об'єкти, які належать до спільного майна багатоквартирного будинку, можуть за рішенням загальних зборів об'єднання передаватися в користування, у тому числі на умовах оренди, фізичним та юридичним особам.

При цьому передбачено, що кошти, отримані об'єднанням у результаті здавання в оренду допоміжних приміщень та іншого спільного майна багатоквартирного будинку, формують дохідну частину ОСББ.

Відповідно до норм Податкового кодексу України (Кодекс) при дотриманні визначених підпунктом 133.4.1 пункту 133.4 статті 133 Кодексу вимог, до неприбуткових організацій, що не є платниками податку на прибуток, можуть бути віднесені, зокрема, ОСББ.

Для статусу неприбуткових організацій обов’язковою умовою є використання своїх доходів (прибутків) виключно для фінансування видатків на своє утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів.

Таким чином, внесені до реєстру неприбуткових установ і організацій ОСББ не сплачують податок на прибуток з будь-яких доходів, отриманих ними в межах статутної діяльності, за умови, що такі доходи (прибутки) використовуються такими неприбутковими організаціями виключно для фінансування видатків на їх утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами та не здійснюється розподіл доходу серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників, членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб.