– Чи відомо вам, що нині на Звенигородщині ще й досі мешкають козаки й козачки? Я дізнався про це, коли відвідав село Козацьке, що в нашому районі. Саме там я познайомився і поспілкувався зі справжнім козаком, патріотом України та засновником ГО «Козачанський курінь Вільного козацтва» Олегом Голубом. Від нього я багато дізнався про наших предків-козаків, які були безмежно сміливими, витривалими, а ще – вірними своїм ідеалам та нещадними до ворогів. І ніщо не могло зламати їхнього козацького духу. Саме так, як і нині ніщо не в силі зламати силу духу наших воїнів-захисників, що бороняють Україну від ворогів, і яким допомагає організація, яку очолює Олег Голуб.
Про свою поїздку до села Козацьке, відвідування місцевого музею та спілкування з отаманом Голубом в редакції газети розповів семикласник Шполянського ліцею №1 Данило Музика.
– Ідея створення козацького куреня виникла ще у 2011 році. Саме тоді, коли разом з однодумцями зацікавились походженням назви нашого села Козацьке та життям і побутом козаків на цій території, – розповів Олег Петрович.
Історія зародження Козачанського куреня сягає початку ХХ століття, коли на території України зароджувався дух козацтва. Батьком вільного козацтва вважався Некодим Смоктій, який разом із Семеном Гризлом та Григорієм Іванченком згуртували навколо себе козаків з навколишніх сіл і утворили «Курінь вільного козацтва», що налічував на той час близько тисячі осіб. Отаманом куреня був Опанас Шаповал, уродженець с. Княжа Звенигородського району. Мужній і хоробрий козак, відомий далеко за межами своїх територій.
Основним завданням козачанських козаків на той час була охорона княжого маєтку Голіциних, де останньою мешкала там княжна Тетяна Куракіна.
– Історія життя цієї жінки не менш цікава і захоплива, – каже Олег Голуб. – Проте у 1918 року році, після наступу загону під керівництвом Григорія Котовського, маєток було повністю знищено. На сьогодні залишилось лише кілька цеглин на місці палацу у Козачанському парку…
– А ще я дізнався, що сьогодні, в умовах війни, сучасні козаки ГО «Козачанський курінь Вільного козацтва» на чолі з отаманом Олегом Голубом спрямовують весь свій козацький дух і силу на виконання зовсім інших завдань. Ще з 2014 року козаки та козачки, до яких доєднались і мешканці сусідніх населених пунктів – Княжої, Озірної, Шевченкового, Моринців, Ватутіного – волонтерять: збирають кошти на потреби воїнам ЗСУ, проводять благодійні ярмарки, організовують культурно-просвітницьку діяльність серед молоді, – зазначає Данило.
Отаман Голуб розповів, що для них чужих вояків немає.
– Чужі – там, за російським кордоном, – наголошує він. – Допомагаємо усім, хто звертається, незалежно, з якого села чи міста.
З лютого 2022 року, після повномасштабного вторгнення росії на територію України, багато хлопців та чоловіків Козачанського куреня зі зброєю в руках стали на захист Батьківщини. Решта – як чоловіки, так і жінки, молодь, згуртувались заради допомоги нашим воїнам.
Нині організація намагається забезпечити військових, що з сусідніх сіл і нині на фронті, продуктами, амуніцією, окопними свічками, дронами, тепловізорами, квадрокоптерами та іншим.
– За майже два роки зібрано кошти, придбано та передано на передову 8 автомобілів, – зазначає Олег Петрович.
Гордістю та своєрідною візитівкою «Козачанського куреня Вільного козацтва» є «Тріо Жоржини» – троє юних, проте неймовірно талановитих козачок: Ліза Чухліб, Анна та Аліна Клименки, які вже кілька років добре відомі на Черкащині. Дівчата разом з Олегом Петровичем щороку беруть участь у таких фестивалях як «Товмацький курінь», «Холодний Яр», «Ше.Фест», «Легедзине», гастролюють з благодійними концертами на підтримку ЗСУ по Україні та збирають кошти на потреби військовим.
«Хто не знає власної історії – не матиме майбутнього»: так вважає отаман «Козацького куреня Вільного козацтва» Олег Голуб. І саме з метою збереження історичної спадщини для нащадків, культурно-просвітницької діяльності в 2013 році в с. Козацьке було створено музей. Тут зібрані експонати від часів козацтва до сьогодні. Це і старовинна козацька зброя – шаблі, булава, пірначі; і речі побуту – посуд, глечики, праски; і старовинний одяг, і знаряддя праці. На стінах музею багато світлин, що розповідають історію відомих козаків.
А ще, за ініціативи Олега Петровича, в самому центрі с. Козацьке збудований пам’ятник козакам та старшинам «Козачанського куреня Вільного козацтва», де щороку на свято Покрови Пресвятої Богородиці відбувається колоритний обряд посвяти молодих юнаків та дівчат у козаки та козачки. Традиція, яка існує тут вже багато років, і яка незмінна, навіть у найтяжчі часи. Щоб пам’ять про мужніх козаків, їхню незламність, непоборність та силу духу, про боротьбу українського народу за волю і свободу зберегло, примножило і передало у спадок вже наступне – наше покоління.
– Додому я повертався з подарунком від отамана Голуба – книгою, яка відкриє для мене ще багато цікавого з історії рідного краю, – поділився юнак.