Він був Героєм!
Ні не по значку...
Він був, він є, він лишиться Героєм!
Він доставляв поранених в «швидку»,
І лікував солдатів перед боєм.
Він не боявся жити там, де смерть...
Він усміхався, будучи в напрузі.
Аеропорт винищували вщент,
А він ішов туди, де впали друзі...
Казав: «Не страшно...
Я ж таки медбрат».
І лиш одне в очах його боліло —
Збирати по крупиночці солдат,
А з тих частинок викладати тіло...
І того дня він честь віддати йшов...
Якась сволота знищила Людину!
Чому ж так, Боже, вбили за любов?
Поліг Герой за волю України...
Упокій, Господи, душу спочилого раба Твого, убитого на війні Олександра і осели його там, де сяє світло лиця Твого...
Руслана ЛОЦМАН. м. Київ.