ДУМКИ ВГОЛОС
21 листопада — День особливий для нашої держави. Двічі цього дня — у 2004-му та 2013-му розпочиналися революції, які приносили які не які, а зміни.
Саме цього символічного дня проголошувалися цінності та сподівання, заради яких мільйони українців вийшли на вулиці своїх міст, а багато з них пожертвували життям.
21 листопада українці невільно знову пригадують вимоги та сподівання Майдану, аналізують здобутки і втрати, щоб по-справжньому реформувати країну, будувати суспільство вільних і заможних людей. Всі добре пам’ятають, що Майдан вимагав справедливості, повного перезавантаження влади, люстрації, докорінної зміни суспільних відносин. Майдан вимагав кардинальних змін у правоохоронній і судовій системі, євроінтеграції. Люди повернули віру у цінності свободи, гідності та самопожертви. Революція Гідності дала початок формуванню політичної нації України, яка складається з представників різних національностей та різних верств населення.
Через три роки українці знову фіксують втрачені можливості, невиправдані очікування. Вибори не поламали існуючу наскрізь корумповану систему, люстрацію зведено нанівець (що казати про вищі чини, якщо на посаді заступника Шполянської райдержадміністрації продовжує перебувати людина, яка організовувала поїздки на «антимайдан» до Києва!). Судова система продовжує діяти вибірково і не має довіри у громадян, розслідування розстрілу Небесної Сотні і покарання винних у репресіях щодо активістів Євромайдану немає. До всього цього додалася війна на Сході, економічна криза, шалене падіння курсу національної валюти, дратує російська брехлива пропаганда, а прихильники сепаратизму, котрі в передчутті реваншу вдаються до різних провокацій, вільно почуваються в Україні.
Чи все так погано у нашому домі, чи має місце занепад духу у тих, хто були натхненниками початку Революції Гідності? Напередодні її третьої річниці кореспондент «Шполяночка+» Ганна Швець запитала про це учасників тих подій.
Сергій КОВАЛЬ,
сільський голова села Товмач, учасник боїв на Інститутській, доброволець батальйону Нацгвардії імені
генерала Кульчицького:
— Вже три роки минуло, як ми вийшли на Євромайдан. Що змінилось за цей час?
Москалі відібрали Крим, але це тимчасово, я переконаний. Іде війна з російським окупантом на Сході. Треба було б нашій владі зробити якісь висновки. Але жодної обіцянки, яку давали з трибуни Майдану, наші чиновники не виконали! Ті, хто розстрілював Небесну сотню, не покарані. Безвізового режиму, через який розпочався Майдан, немає. Тисячу грн. на день солдатові на передовій не платять. Війна не закінчується, і щоденно гинуть наші побратими. А ті негідники, які прийшли на крові до влади, продовжують грабувати народ і Україну, зухвало набивають мільярдами кишені. Чи може це не так? Всі колишні «регіонали» залишаються при владі, на високих посадах. Але ми не забудемо всіх тих, хто загинув за свободу України. Ми пам’ятаємо. І настане час, коли будуть покарані ті, хто знущався з українського народу. Прийде обов’язково, повірте!
Віктор САВЧУК,
голова Шполянської районної організації спілки воїнів АТО, учасник подій на Майдані,
доброволець батальйону Нацгвардії імені
генерала Кульчицького:
— Багато хлопців віч-на-віч зустрілися зі смертю. Одні вижили, інші пішли в інший світ, пожертвувавши життям за високі ідеали. Дуже страшно спостерігати, коли люди цього не цінять, коли їм однаково. А байдужість — річ небезпечна, саме вона завжди стояла в основі всіх глобальних трагедій... Чи бачу я якісь результати після перемоги революції Гідності?
Не можна казати, що не сталося ніяких зрушень. Все ж багатьох приголомшили ці події, багато хто прозрів, проукраїнські почуття перемагають повний застій в свідомості. Так, далеко не все здійснилося, як вимагали революціонери та за що поклали голови і досі помирають найкращі патріоти. Кожен це констатує. Але нарешті, проведено декомунізацію, що означає повне звільнення мозку від пропагандистської омани наших ворогів, на повну силу працює Інститут національної пам’яті — ми повертаємо вкрадену історію і це важливо. Те, що загальний процес очищення йде повільно, не все змивається та існує багато протиріч, несправедливості і реваншистських випадів — це правда. Та я вірю, що нам вдасться таки наполягти на повному перезавантаженні країни, розрубати корупційну систему та позбавитися підступної контри.
Костянтин ЛОПАТІН,
приватний господар,
прихильник Євромайдану:
— Під час Майдану українці вкотре виступили проти свавілля, корупції, кремлівського ярма та зубожіння простого народу. Тоді чітко заявили: не хочемо до Росії, обираємо проєвропейський курс, не терпітимемо репресій, побиття студентів, прийняття злодійських законів і т.д. Що ж маємо сьогодні, три роки потому? Вважаю, що на правовий шлях стали, але стоїмо переважно на місці. Сама система збережена і не дає нікому рушити вперед. Ворон ворону око не виклює, тому цей процес і затягується. Тож багатьом хочеться махнути рукою і більше ні на що не сподіватися. Але це зіграє на руку тим, проти кого повстав Майдан. Потрібно взяти приклад із сусідньої Польщі, яка теж колись потерпіла від економічної кризи, але поляки згуртувалися і подолали її. Нам це дається важче, особливо єднатися. Ось, наприклад, реформа правоохоронних органів. Я її вітаю, вірю, що це дасть свої плоди. Багато хто кпинить реформаторів у цій сфері. Тут головне навчитися діяти за схемою: виконай закон і оскарж у разі якоїсь незгоди. Та все ж думаю, що поступово чорний наліт щезне, якщо терти наполегливо і до кінця. Не можу сказати, якою кров’ю і яким часом...