Шполянка Оксана Логвинюк працює психологом у Veteran Hab. Перед цим вона була приватним психологом, тому має неабиякий досвід. Фахівчиня розповідає, що кожна історія окремо взятої людини унікальна. Пояснює також, що нині кожному потрібно знати відповіді на питання «Як підтримати людей, які пережили жахи війни?» та «Як підтримати себе?»
Розповідаючи про тонкощі своєї роботи журналістам "Шполяночки", жінка пояснила, що психолог - це спеціаліст, який потрібен кожній людині, особливо в нових реаліях.
"Ще досі, на жаль, потрібно пояснювати людям, що психолог - це важливо. Хороший спеціаліст може допомогти людині знайти причину власних переживань чи вказати вірний шлях до вивільнення від внутрішніх страждань, а в нових реаліях це дуже проблематично. Іноді ці стани заважають жити, тому потрібно прибирати наратив «психолог для хворих», - зовсім ні. Психолог - це спеціаліст, який при вашому бажанні допоможе зрозуміти і вирішити внутрішні проблеми від різних пережитих подій".
Фахівчиня наголошує, що за два роки війни у людей часто виникають питання: «Як не нашкодити військовим, або ж членам їхніх родин своїми питаннями чи поведінкою? Як правильно підтримати?».
"Радянські часи принесли нам емоційну відстороненість цілого покоління, тому зараз надважлива просвіта населення, щоб вчитися проживати і відчувати свої емоції, адже часто саме з них все починається. Саме тому ми час від часу проводимо лекції з психологами освітніх закладів, місцевою владою, щоб відповісти на ці питання. Звичайно, надіюсь в майбутньому на подібні семінари з усіма верствами населення, адже це надважливе питання".
За словами Логвинюк, останнім часом вона здебільшого спілкувалась з військовими, які вже звільнилися, або ж з їхніми сімʼями і зробила висновки, що найактуальнішим питанням залишається як пережити горе чи втрату.
"До мене часто приходять саме військові з сімʼями, які, наприклад, вже звільнилися зі служби з різних причин. Питання бувають різні, але одна із поширених проблем - розлад в сімʼї через наслідки війни. Тому ми спільно вирішуємо цю проблему. На жаль, поки діючі військові, які безпосередньо перебувають на фронті або ж приїжджають на короткочасну ротацію, ще не мали змоги прийти на сеанс. Ще часто приходять люди з втратою і горем: втратили побратима, чоловіка, сина, доньку чи інших. Потрібно памʼятати, що втрата може бути не лише фізичною, але й емоційною. Наприклад: втрата стабільності, зруйнованого майна, цінностей, планів. Працюємо над цим, адже потрібно навчитись екологічно проживати свої емоції".
Один із важливих пунктів у питаннях адаптації військових у цивільному житті - «не нашкодити», замінити жалість на повагу, розповідає спеціаліст.
"Якщо ви не були на фронті, не говоріть військовому «я тебе розумію», адже це зовсім не так, краще щиро сказати: «Я завжди готовий тебе вислухати». І памʼятайте, що здебільшого військові не приймають непотрібну жалість, її краще замінити на усвідомлену повагу до людини, яка обороняє чи обороняла нашу країну і нас самих. Потрібно більше щирості, це завжди помітно і ціниться. Дуже важливо уникати нетактовних питань, наприклад: коли закінчиться війна? Ти стріляв, вбивав? А як там було? І потрібно воно все тобі було? Туди ж відносимо і власну думку на рахунок подібних тем, якщо про неї не запитують".
До Оксани Логвинюк також зверталися переселенці щодо своїх дітей, які бачили жахи війни на власні очі.
"Ці дітки пережили вибухи, реальний інстинктивний страх, що залишило відбиток на не сформованій ще психіці. Ми вирішуємо ці питання комплексними сеансами, щоб вони змогли набагато легше адаптуватися. Були дітки, які при тривогах в нашому спокійному місті переживали реальні панічні атаки. Ми вирішили ці і подібні наслідки. Вдячна батькам, що не залишають дитину сам на сам з подібними проблемами, ведуть до психолога".
Психолог наголосила, що потрібно мати більше любові та поваги до себе й оточуючих.
«Комусь щось наразі, комусь ні, інші подібні зрівняння. Ми так часто звикли когось засуджувати, щоб просто випустити свій особистий накопичений негатив. Яскравим прикладом є ті самі коментарі, які кожен з читачів зараз згадає навіть в соцмережах. Як на мене, то це зайве. Нам потрібно більше любові і поваги до себе і оточуючих, особливо в такий не легкий час".
Зустрічі зі шполянським психологом є безкоштовними.
"Мій досвід зараз більше спрямований на допомогу військовим, але так само продовжу зустрічі з їхніми сімʼями чи звичайними людьми. Є поняття «вторинної травматизації», воно не менш важливе. Ми можемо постраждати не напряму від війни, але наслідки, якщо їх не вирішити, можуть заважати все життя. Мої зустрічі безкоштовні, тому надати допомогу я зможу кожному, хто дійсно хоче її прийняти".