Ще з початком російської агресії в нашій країні відбулися процеси, які були спрямовані на віддалення від країни-окупанта. Спочатку стартувала декомунізація із поваленням пам’ятників Леніну та перейменуванням вулиць. Після лютого 2022 року українці захотіли позбутися не лише всього радянського, а й будь-яких згадок про росію та росіян.
«Шполяночка+» вирішила розібратися, що вже зроблено у цьому напрямку в Шполянській, Матусівській та Лип’янській громадах, чи вже завершилося перейменування вулиць та що ще залишилося зробити.
Фінал дерусифікації та декомунізації стався ще у червні минулого року. Цьому передували жваві обговорення, під час яких навіть не всі погоджувалися, аби нові назви вулиць були перейменовані на честь полеглих земляків.
– Ми перейменовували вулиці та провулки, які асоціюються з російською федерацією і в усіх галузях: культура, наука, мистецтво, історичні постаті і так далі, – розповідає заступниця міського голови, голова топонімічної комісії Оксана Курінна. – Назви пропонували члени робочої групи по дерусифікації та небайдужі жителі громади. На той період найбільший ажіотаж викликали нейтральні назви, по типу Мальовнича, Сонячна і подібні. Були випадки, що деякі жителі вулиць були категорично проти перейменування на честь загиблих військових. Також дехто не хотів, аби називали вулиці іменами тих діячів України, яких вони не знали. Це все було під час обговорень. А в червні вулиці вже перейменували. 30 об’єктів топоніміки було перейменовано у Шполі і 10 у селах громади.
Всі побажання людей були враховані. Якщо варіанти, які надавала комісія, не влаштовували, жителі громади пропонували свої. Лише після цього назви затверджувалися офіційно.
– Всі побажання людей були врахованими, – пояснює пані Оксана. – Перш ніж перейменовувати ту чи іншу вулицю, ми брали протокол зборів жителів. Там чітко прописувалися пропозиції та результати голосування. Робочі групи пропонували свої назви, люди могли підтримати або не погодитися і запропонувати свій варіант. Було й таке, що затверджувався єдиний запропонований варіант. Це коли вулиці хотіли дати назву на честь загиблих захисників. Жителі колишньої вулиці Некрасова, до прикладу, взагалі відкинули всі пропозиції робочої групи і запропонували свою – Сонячна. Ми не маємо права нав’язувати людям свою думку, адже їм жити на тій вулиці. Єдина вимога, аби не було нічого російського. Ні поганого, ні хорошого. Хоча траплялося, що дехто казав, мовляв, а що поганого ці представники росії нам зробили. Я пояснювала, що немає «хороших», бо поки погані нас вбивають, «хороші» лише спостерігають. І це не лише моя позиція, а й всієї робочої групи. Приємно, що 99 відсотків жителів громади з цим також погодилися. Наша нація має багато свого, українського і цивілізованого.
Під час обговорень дехто навіть хотів назвати вулицю іменем лідера чеченського визвольного руху Джохара Дудаєва. Та здебільшого обирали нейтральні варіанти.
– Було звернення, аби колишню Некрасова назвати на честь Джохара Дудаєва, – каже Оксана Курінна. – Загалом, люди хотіли змінювати на нейтральні назви вулиць, де вони живуть, щоб більше їх не перейменовувати. Дехто думає, що це тягне за собою якісь юридичні наслідки. Нібито треба міняти інформацію в документах. Але ж насправді жодних проблем немає. Ніяких грошей платити не потрібно. Тим паче, процес перейменування в нас вже завершений. Декомунізація закінчилася ще в 2017 році. І ми не чекали на відповідний закон чи інші вказівки про дерусифікацію і взялися за це давно, бо розуміли важливість. Молоді хлопці віддають життя, а ми будемо ходити по вулиці Шолохова чи Лермонтова? Тому в нас жодної назви вулиці не залишилося, яка була б тим чи іншим чином пов’язана із росією.
Майже жодної згадки про росію та комунізм немає і в Матусівській громаді. Ті, які ще присутні, до Великодня також будуть прибрані.
– Із початком повномасштабного вторгнення росіян була одразу перейменована вулиця Ганзенка на Польову, – пояснює голова громади Леся Шаповал. – Рішення сільської ради підтримали депутати, оголосили конкурс, пройшло обговорення і після цього перейменували. Наразі більше таких вулиць, які потрібно було б дерусифікувати чи декомунізувати, немає. Єдине, вирішили поприбирати зірки на пам’ятниках. Комунальне підприємство над цим працює, є відповідне рішення. Думаю, до Великодня це питання вирішиться. Люди активно підтримують такі ініціативи. Але за могилами буде догляд. Адже у свій час теж гинули люди. Ще об’їхали по громаді, щоб знайти написи на кшталт «Слава труду!». Подібне вже скрізь зняли.
Матусяни «дерусифікували» навіть родину з москви, сміється пані Леся. Останні придбали дачу і їздили туди влітку.
– У свій час родина придбала тут житло під дачу, а самі мешкають у москві, – пояснює очільниця громади. – Приїжджали на літо. То наші люди на їхньому паркані великими літерами написали, куди їм потрібно йти. Я просила прибрати, бо ж це читають діти. А мешканці не дали дозвіл на це. З одного боку це жорстко, а з іншого – цю жорсткість породило вторгнення росії.
Також у Матусівській громаді ретельніше взялися за питання вивчення української мови та протидії російській.
– Більше того, при апараті ми ввели попереджувальні штрафні санкції, якщо хтось спілкуватиметься російською, – говорить жінка. – У гуртках та в школах проводиться факультативне поглиблене вивчення рідної мови. У соцмережах серед людей в громаді раніше були в грубій інколи формі пояснення, що, мовляв, будемо карати тих, хто не хоче вчити українську. Зараз цього немає, бо всі й так розуміють, за що гинуть наші хлопці. Російськомовні переселенці також намагаються розмовляти українською. І їх про це навіть ніхто не просив. Раніше були випадки упередженого ставлення. Але я просила, аби цього не робили, бо їх можна було зрозуміти. Люди втратили все.
Громада активно зверталася до церковнослужителів та депутатів, аби перейти на святкування церковних свят за новим стилем. Це прагнення підтримали. Тому Матусівська громада вже святкує за новим календарем.
Голова Лип'янської громади Сергій Іщенко розповідає, що навіть у невеликих селах залишилися прихильники «радянщини». Але, на щастя, їх одиниці і вони ні на що не впливають.
– У 2022 році ми перейменували дві вулиці в нашій громаді, – розповідає Іщенко. – А всі інші вулиці змінили назви ще до 2022-го року в рамках декомунізації. Приблизно 40 відсотків найменувань вулиць на той час мали коріння з радянської епохи. У нас також є зірки на пам’ятнику воїну та обеліску. Зараз вирішуємо, як правильно вчинити. Люди не мають нічого проти, аби зняти їх. Навіть немає потреби виставляти це питання на обговорення. Зараз важко знайти тих, то є противником таких змін. Точніше є, але їх одиниці і вони не «висовуються». Навіть у нас ще залишилися такі, але сидять тихенько. Їх двоє-троє, і ми їх знаємо. Та, звісно, вони погоди не роблять нам, і ми йдемо необхідним нам шляхом.
При перейменуванні вулиць на Шполянщині люди намагалися, аби нові назви були на честь загиблих військових. Наразі в громаді є 11 таких вулиць. 6 в самій Шполі, по одній у Лозуватці, Лебедині і Василькові та 2 вулиці в Скотаревому.