Уряд подав на розгляд парламенту законопроект, який має запустити продаж землі сільськогосподарського призначення в Україні. Це питання розділило українське суспільство на тих, хто «за» і тих, хто «проти». Так, 59,7% українців підтримують ринок землі, інші висловлюють ряд побоювань. Чи стане відкриття ринку землі довгоочікуваним «допінгом» для української економіки, чого побоюються агровиробники і як задовольнити всі зацікавлені сторони – своїм стратегічним баченням поділився голова наглядової ради LNZ Group Дмитро Кравченко.
—Дмитре Вікторовичу, як Ви ставитеся до активного обговорення відкриття ринку землі?
– Імпонує те, що є дискусія, а не монолог. Поки. Мені здається, що в уряді чують меседжі і посили від різних учасників ринку: від фермерів до агрохолдингів. Зрозуміло, у нас є свої інтереси. Тому ми уважно спостерігаємо за тим, що відбувається, моделюємо, як це може позначитися на нашому бізнесі. Але поки депресивних сценаріїв для себе не бачимо.
— По-Вашому, яким міг би бути оптимальний сценарій?
– Звичайно, ринок необхідно відкривати, але, можливо, на перших етапах з великими застереженнями щодо кількості землі в одні руки. Почати, мабуть, варто з державних земель. Але не земель запасу, а державних підприємств, які входять в різні держструктури. Зробити індикацію ціни для цього сегмента ринку. А потім – проектувати на весь ринок. Це була б оптимальна модель.
— Представники агрохолдингів наразі говорять про необхідність певних «запобіжників», інакше за ліберальної моделі ринку великі компанії взагалі не будуть мотивовані вести соціальну роботу в селах, підтримувати громади.
– Такий ризик завжди є. Але це в першу чергу залежить від політики самої компанії. Я не думаю, що між ліберальною моделлю ринку землі і соціальною активністю компаній існує прямий зв'язок. Ще раз повторюся: при відкритті ринку землі дуже важливо врахувати всі ризики, пов'язані з консолідацією, «шахматкою», збереженням договорів оренди, функціональністю і т. д.
Тобто модель ринку повинна бути максимально продуманою, щоб не вийшло, що зробили крок вперед, а потім – два назад. У будь-якому випадку спочатку не обійтися без певних обмежень, а потім вже можна допускати повну лібералізацію. Зробити відразу ліберальний ринок, особливо з такими хворими питаннями як доступ іноземців до придбання землі, буде не зовсім правильно. Необхідно провести дискусію з цього приводу.
— Є чутки, що на одному з аукціонів нещодавно люди у східному одязі вже пропонували за оренду неконкурентні з українськими ціни. Що говорити про продаж землі без доступного кредитування?
– Я не зовсім вірю у розмови про те, що зараз прийдуть іноземці й усе скуплять, особливо в умовах збереження орендних відносин. Поки таких ризиків не відчуваю. Можливо, моя думка помилкова.
За Вашими оцінками, чи не «перегрітий» зараз ринок оренди землі? Наприклад, у Черкаській області дуже сильно зростають ставки...
– Навіть якщо це так, то конкуренція – це добре. Завдяки їй ринок очищається від менш ефективних гравців, які не рахують адекватно ні свої витрати, ні доходи. Деякі дрібні фермери працюють настільки по інерції, що це не піддається ніякій логіці.
Якщо буде запускатися модель ринку землі, що призведе до дроблення великих і середніх господарств, то держава повинна бути готовою до того, що валовий випуск зерна в країні скоротиться. Уже зараз, об'їжджаючи поля, помічаєш, наскільки неефективні дрібні виробники. Можливо, такі моделі бізнесу теж допустимі. Можливо, вони навіть заробляють гроші. Але якщо таких виробників стане більше, то в масштабах держави це може стати проблемою, нехай і тимчасовою.
— Йдеться тільки про відсутність технологій і нижчі врожаї?
– Це в першу чергу. І ще – робота в тіні. Так, у цьому сегменті своє життя. Але якщо ми працюємо на світовому ринку, то нам дещо складно і дискомфортно конкурувати з тими, хто живе за іншими правилами.
— Є випадки, коли фермери, які не оформлені як аграрні підприємства, продають зерно за кеш. Відомо, що вони можуть купити через агронома агрохолдингу дизпаливо і ЗЗР за півціни. Власне, так у них і утворюється фінансова «подушка» для пропозиції вищої орендної плати. При цьому великих гравців називають демонами...
– Так, у чомусь ви маєте рацію. Але я не робив би з цього трагедії. Жити хочуть усі: і маленькі, і середні, і великі гравці. Але потрібно, щоб держава стежила за тим, щоби всі працювали за одними правилами, без винятків. А то зараз так: великі компанії можна швидко перевірити, а з дрібними ніхто не хоче зв'язуватися.
Є дуже багато бенефіціарів цього тіньового ринку зерна, не секрет, що це суттєва його частина. З іншого боку, складно звинувачувати людей, які працюють в такому середовищі. У них на кону функціонування їхнього бізнесу в цілому. Важливо владнати регуляторні моменти.
— Після відкриття ринку землі ви плануєте її купувати або націлені на продовження оренди?
– У нас немає мети купувати землю, але будемо прагнути зберегти цілісність наших земельних масивів.
— Яким чином?
– Через орендні відносини або через покупку. До нас все одно звертаються наші пайовики. Можливо, не так багато, але все одно звертаються. Тобто, під впливом якихось сімейних обставин, життєвих змін і т. д. Кожен день звучать пропозиції купити землю. Якщо не купимо ми, купить хтось інший. Але ще раз повторю, що для нас як виробника насіння дуже важливо зберегти цілісність масивів.
— Тобто, це більше органічний процес…
– Це більше мінімізація ризиків, ніж бажання купувати землю.
— Компанія корегує свій земельний банк, виходячи в різні регіони? Тому що, судячи з останніх років, Черкаська область перестає бути найпривабливішою з точки зору ведення агробізнесу…
– Так вийшло, що ми почали свій бізнес на Сумщині з господарства «Вікторія». Так, тоді у нас були плани кліматичної диверсифікації, тому ми і придбали це господарство. Зараз у Сумській області у нас майже 40 тис. га, відповідна інфраструктура, сучасний елеватор.
У тих регіонах, де ми вже є, маємо намір і далі рости, але не бездумно, не за всяку ціну, а поступово і зважено. Зважуємо фінансові можливості, щоб не розбалансувати компанію. В цілому робити якісь різкі рухи по землі в інших регіонах поки не плануємо.
— Щодо продажу землі більше звертаються з Сум або Шполи?
– У всіх регіонах звертаються з пропозиціями продати, але це не є масовим, це одиничні пропозиції. Багато хто чекає якоїсь ціни... Але, напевно, за 2 га землі, принаймні найближчим часом, вони не зможуть купити онукові квартиру в Києві або в обласному центрі. А очікування є. Часто звучить: якщо за ці гроші не зможу купити квартиру, то навіщо продавати землю... Іноді люди звертаються через якісь форс-мажорні обставини, пов'язані зі здоров'ям, переїздом і т. д.
— Є прогнози, що не більше 20% власників земельних ділянок стануть їх продавати...
– Згоден. У перший рік можливий невеликий ажіотаж, пов'язаний з відкладеним попитом, потім ситуація буде збалансованою. Для людей головне мірило – наявність самої землі, а не те, скільки вона коштує.
— А які у Вас очікування щодо вартості землі?
– Залишимо це на розсуд ринку. Коли він буде запущений, ми побачимо реальну вартість землі. Зараз про це говорити ще рано. Зараз ринок функціонує в межах приблизно $1 тис. за га. З відкриттям ринку, думаю, ця цифра може на перших порах подвоїтися. Але це максимум.
—Наостанок, трохи про плани самої ГК «ЛНЗ». Кліматичні зміни які відбуваються нині впливають на структуру посівних площ вашої компанії? Можливо, розглядаєте якісь нові ніші?
- Поки глобальних змін не відбувається, але пропорції дещо змінюються. Наприклад, ми трохи скорочуємо посіви пшениці. Ми не можемо відмовитися від пшениці за правилами сівозміни, але її частка у структурі посівів скорочується.
З соєю непроста ситуація в цьому році. Але ця культура теж необхідна для просторових ізоляцій ділянок гібридизації. Хоча по маржі це не дуже приваблива культура і примхлива.
До посівів соняшнику підходимо виважено через виснаження грунтів після цієї культури. Ну і основна наша культура – кукурудза. Ми дуже конкурентно себе відчуваємо з точки зору витрат на насіння, ЗЗР.
А щодо зрошення на своїх ділянках, плануєте збільшувати об’єми?
– Бажання є, але ми реально оцінюємо можливості. У Черкаській області, наприклад, де було можливо, ми зробили полив. У Сумах теж. На лівому березі ще працюємо над встановленням зрошувальних систем, але точково.
На півдні України, де є канали, де певна інфраструктура, яка збереглася або її можна відновити, там є перспектива. А в регіонах, де ми працюємо, я не вірю в масові проекти зі зрошення.
Які інвестиційні плани наразі є у компанії?
– Відкриття ринку землі змушує серйозно задуматися над інвестиційними напрямками. Хотілося б увійти в зону турбулентності з подушкою безпеки. Тобто планів, як завжди, багато. Питання тільки в термінах їхньої реалізації. Це і будівництво елеватора в Шполі, і інше.