Джерело по вулиці Забережній у Шполі добре відоме містянам. Водою з нього користується чи не пів міста - сюди приходять щодня, незалежно від пори року. Ще кілька років тому це місце було прикладом того, як спільними зусиллями можна навести лад. Сьогодні ж воно опинилося серед сміття й байдужості.
У вересні 2021 року природне джерело впорядкувала команда «Зміна» Шполянського ліцею №1. Тоді учасники розчистили територію довкола, виготовили навіс над місцем забору води, підготували майданчики для встановлення підставок для посуду та висадили квіти. Надбудову розмалювали українським орнаментом. За цю роботу команда ліцею здобула перше місце в конкурсі за чисте дозвілля.
Минуло кілька років - і все, зроблене руками дітей, почали нищити.
Про нинішній стан джерела розповіла пенсіонерка Надія Михайлівна Пірогова, яка нещодавно разом із подругою вирішила прибрати територію.
«Побачивши у Фейсбуці дописи про розкидане сміття біля джерельця, ми, дві літні жінки, взяли сміттєві мішки й вирішили прибрати. Власного транспорту не маємо, тому попросили, щоб нас туди підвезли. Але коли приїхали й побачили, що там робиться, ми просто остовпіли. Там не просто безлад - там справжнє сміттєзвалище», - говорить Надія Михайлівна.
За її словами, біля джерела лежать побутові відходи, використані серветки, пляшки з-під води, побитий посуд і навіть людські нечистоти.
Також жінка звертає увагу на ще одну проблему.
«Ще влітку тут стояв сміттєвий бак. Зараз його немає - його просто вкрали. А коли бака немає, то й почали носити сміття просто під саме джерело. Зрозуміти людей, які це роблять, я просто не можу. Невже вкрадений сміттєвий бак, що тут стояв, принесе користь і не буде колоти очі, що ти злодій?» - обурюється жінка.
З гіркотою Надія Михайлівна говорить і про відповідальність:
«Невже не болить серце за це місце? Невже та людина не хоче, щоб її діти пили чисту джерельну воду, а не порпалися у смітнику?» - запитує вона.
Жінки зібрали два повні мішки сміття - стільки, скільки вмістив багажник автомобіля.
«Ми зібрали два мішки сміття, скільки влізло в багажник, і відвезли його. Але це, мабуть, лише одна десята частина того, що там лежить», - каже Надія Михайлівна.
Вона добре пам’ятає, яким це місце було кілька років тому.
«Я згадую, як школярі ліцею №1 почистили джерело, розмалювали надбудову українським орнаментом, посадили квіти. Вони тоді ще й перше місце в конкурсі зайняли», - розповідає жінка.
Сьогодні ж, каже вона, залишаються лише риторичні запитання:
«І що ж ми зараз робимо? Про що можемо говорити? Це риторичне запитання. Треба думати, що з цим робити. Треба шукати вихід з цього морального занепаду», - наголошує пенсіонерка.
Серед можливих рішень Надія Михайлівна називає конкретні кроки:
«Я вважаю, що тут було б доречно встановити камеру відеоспостереження. Домовитися з РЕСом, закупити камеру й поставити її, щоб було видно, хто саме виносить туди сміття. Бо інакше порядку тут не буде», - переконана вона.
Попри все, серед цього безладу є й світлі моменти.
«Хтось посадив троянду біля самого потічка, пофарбував лавочку, скосив бур’яни. Отже, не всім байдуже», - каже Надія Михайлівна.
Жінка зізнається: ця тема для неї дуже болюча.
«Це дуже болюча тема - це джерело. Там навіть можна зробити зону відпочинку. Воно не надто вартісне в грошах, але дуже цінне для людей», - підсумовує вона.
Джерело на Забережній - це не просто місце набору води. Це показник нашого ставлення до спільного простору, до праці дітей, які колись подали приклад, і до самих себе. І поки тут ще тече чиста вода, відповідь на питання «що робити?» залежить від кожного з нас.