Йдучи назустріч побажанням жителів сіл Шполянської об’єднаної територіальної громади депутати на останній сесії міськради прийняли рішення щодо розробки проєктів землеустрою для відведення земельних ділянок під сільські кладовища.
Рішення не було спонтанним. Перед цим було вивчено відповідність земельних ділянок заявленим завданням, перевірено документацію та її відповідність.
Тож, після комплексної роботи надано дозвіл КП «Благоустрій» розробляти проекти під кладовища, розташованих у межах Шполи, Лебедина, Надточаївки, Ховківки, Іскрене, Сердегівки та Терешок.
Сергій Кравченко: «Цвинтар – це своєрідне мірило людяності влади»
Про рівень культури країни чи окремо взятого населеного пункту судять з огляду на стан місцевих кладовищ. Те, як облаштовувати навколо них життя, регулює Закон України «Про поховання та похоронну справу», державні санітарні правила та Порядок утримання кладовищ та інших місць поховань. Наприклад, відстань від цвинтаря до житлових будівель або міських садів мусить бути не меншою, ніж 300 метрів. Однак дотримуватись цих норм стає дедалі важче. Адже проблема розростання українських міст і навколишніх сіл, які поглинають колись винесені за власні межі кладовища, торкнулася і Шполи.
До мене неодноразово зверталися жителі Шполи, сільські голови щодо відведення або розширення меж земельних ділянок під кладовища. Наші фахівці об'їхали всі населені пункти, оцінили відповідність земельних ділянок і підготували відповідні пропозиції.
Днями Шполянська міська рада відвела близько 27 га землі під існуючими кладовищами та 2,8 га відвела для розширення. Але чи вирішить це наболілу проблему кладовищ, тепер залежатиме і від самих жителів громади. Чому я так кажу?
Маємо всі усвідомити, що цвинтар це також публічний простір, це святе місце, адже там спочивають ті, хто відійшов у вічність. І шанувати померлих – це не лише пригощати знайомих та сусідів цукерками у пам’ятні дати… Значно важливіше постійно дбати про благоустрій місць останнього спочинку своїх рідних та близьких. Зарослі бур’янів, дерева, кущі, завалені нагробки, купи сміття і штучних квітів. На жаль, у нашій ментальності, в кращому випадку, прибрати «свої» могили перед «гробками», а в інший час – хай думає сільська рада.
У нас немає традиції висаджувати на цвинтарях дерева і робити їх схожим на парки. Штучні квіти й паркан решіткою ― це те, що вже віджило і навіть шкодить екології. А згадайте найвідоміші українські цвинтарі ― Личаківське кладовище у Львові, Байкове у Києві. Звісно, це унікальні місця України. І ми не можемо рівнятися на них, але прагнути до культури облаштування місць поховання померлих повинні.