В дружньому родинному колі святкували жителі Сигнаївки потрійне свято, яке випало на 14 жовтня. День Покрови Пресвятої Богородиці, свято українського козацтва та вперше в історії нашої держави — День захисника України. Свято розпочалося спільною молитвою до Богородиці, молитвою за всіх захисників України та за мир. Присутні радо вітали козаків Українського Реєстрового Козацтва та демобілізованих бійців з усієї Шполянщини, які завітали до Сигнаївського СБК.
Козацький Сигнаївський куш поповнився новими козаками та берегинями. Першими почесті козацької посвяти прийняли батько і син Бальохи. Тато Тарас — демобілізований боєць, а синок Анатолій — справжній маленький патріот, наймолодший представник козацтва в Сигнаївці. Посвяту в берегині прийняли всі дівчатка-учасниці гурту «Віночок», бабуся Валерія, донька Ірина і внучка Ліана родини Підмогильних, а їх трирічний Матвійко став козачком. Присягу приймали бійці АТО, учасники козачого гурту «Сини Гая» та інші.
Потім настоятель храму Святої Трійці м.Шполи, ієрей Дмитро Горовенко провів освячення наших воїнів-захисників. Це було дуже зворушливо.
Хвилиною мовчання та піснею «Запалю свічу» на слова Руслани Лоцман вшанували пам'ять наших земляків Сергія Лифаря, Андрія Тихолоза та Олександра Кондратюка.
На відеоекрані змінювалися обличчя і краєвиди, волонтери розповідали про зустрічі з земляками в зоні АТО, переглянули кліп «Комбат Маруся», в якому бійці впізнавали себе, своїх побратимів, земляків. Про кожного бійця було сказано багато теплих слів, адже за цей рік вони й волонтери стали рідними, було про що розповісти, про що згадати.
Хвилююче читав вірша Назар Похил, звертаючись вдаль до татуся, який зараз захищає наш спокій, сльозу викликав спів дружини Наталії та доньки Даринки у Валерія Кінчерука. Донька з мамою співали про те, як вони його чекали, як молилися, щоб він повернувся живим. Татусь обійняв свою родину, подарувавши їм квіти і цукерки. А ще хвилюючою була сценка «Солдатська СМС», коли дружина бійця читала СМС, а голос коментував, що насправді діється там, де перебуває її коханий… Мати, яка дочекалась сина з АТО, читала вірш про те, як син змінився, як йому було тяжко, як люди говорили, щоб не відпускала. Та вона не могла цього зробити, коли над Україною нависла смертельна загроза війни.
А далі була розповідь про започаткування волонтерства в селі Сигнаївка. Бійців познайомили з цілим «жіночим батальйоном» волонтерів, які пакували ящики з консервами, плели маскувальні сітки, готували новорічно-різдвяні та великодні гостинці бійцям, пекли «добреники»…
Цікавою була зустріч Михайла Полуянова із заочними «хрещеними», які отримали від нього слова вдячності за пироги, котрі вони передали якось в АТО, відтоді стали передавати йому гостинці щоразу, називаючи своїм «хрещеником». Лунали ще частівки-коломийки про волонтерів, вірші, які були написані волонтерами в поїздках в АТО:
Морози в жовтні завітали.
Тримають хлопці оборону.
Ані на крок не відступають!
А як же ж їх чекають вдома!
Згадали тих, хто сьогодні там, в окопах, хто оберігає наш спокій, переглянули слайди з нових поїздок, дійшли висновку: війна не закінчилась і наші брати і сини потребують допомоги.
А закінчувалося свято вже не по сценарію. Були квіти і теплі слова подяки всім, хто підтримував бійців, були сльози радості матерів і дружин. Всіх учасників свята незвичайним патріотичним тортом із написом «Слава Україні!» пригостила мама снайпера Валентина Олійника. Вона півроку не знала, що її син в АТО. Волонтери як про рідного піклувалися про її сина. Ще одна мама бійця, який зараз перебуває під Донецьком, по-рідному дякувала за те, що про її сина не забувають.
Галина ЛОЦМАН, волонтер з с.Сигнаївка.