ЖИТТЯ ГРОМАДИ
Надточаївка — одне із тих сіл Шполянського району, де ніколи не вдаються до гучних конфронтацій чи протистоянь. Усі виклики часу дружня і трудолюбива громада намагається приймати гідно, не боячись труднощів. Саме так хочеться охарактеризувати надточаївських людей за підсумками багаторазових зустрічей. Мальовнича місцина надихає тут, напевно, не одного художника й поета описати красу української глибинки, про яку Дмитро Павличко якось написав: «Моє село — мов писанка в долонях Бога»…
Завітавши нещодавно під час робочого тижня до надточаївських соціальних об’єктів, відразу відзначила: тут мають велике бажання змінювати все до кращого і для цього роблять дієві кроки. Так, наприклад, маленька дев’ятирічна школа здавалося б, повинна була однією з перших потрапити до списку кандидатів на реорганізацію. Тут навчається всього 45 діток разом із дошкільнятами. Але жодного разу на рівні районного керівництва її не називали проблемною. Все тому, що педагогічний колектив на чолі із директором Таїсією Сторчак у їх прагненні зберегти школу має на кого розраховувати — і сільський голова Микола Шевченко, і депутатський корпус сільської ради, і орендарі земель зуміли якісно попрацювати над заходами із суттєвої оптимізації шкільних приміщень. Соцпартнери із ГК «ЛНЗ» допомогли фінансово придбати нового твердопаливного котла для однієї з будівель, де вирішили проводити уроки для всіх учнів у зимовий час.
Головне, зуміли порахувати затрати і значно зекономити, вберегти соціально-значимий сільський осередок.
Увага кожному пацієнту
На прикладі Надточаївки можна дослідити і стан української сільської медицини. Головна запорука — висока відповідальність і професійність кадрів. Завідувач фельдшерсько-акушерського пункту Жанна Шевченко вже чотири десятки років працює на благо здоров’я односельчан. В її обслуговуванні налічується 598 осіб і всі заходи з охорони здоров’я здійснюються лише двома штатними одиницями — завідувачем та санітарним працівником Ніною Вовк. Свою увагу кожному пацієнту приділяють сповна, особливо в разі, коли людині потрібна вчасна кваліфікована допомога. За багато років Жанна Іванівна вивчила кожного односельчанина, проблеми кожної родини, працює нині на упередження. Стан Надточаївського ФАПу можна вважати одним із кращих на Шполянщині — приміщення забезпечене холодною і гарячою водою, коштами сільського бюджету замінено вікна на склопакети, постійно проводяться косметичні ремонти.
— Переважно у сільського населення нині спостерігаються тенденції із збільшення випадків серцево-судинних захворювань, гіпертонії, глаукоми ока, дитячих застуд, — повідомляє Жанна Шевченко. — Тому наполягаємо проходити медогляди, вчасно виявляємо симптоми хвороб, щоб упередити негативні наслідки. Щовівторка у нас проводить прийом наш сімейний лікар з району Світлана Дишлева, яка також навідується і до тих, хто не в змозі прибути до закладу.
За словами завідувача ФАПу, Шполянський центр надання первинної медико-санітарної медицини, який був утворений після медичної реформи у 2013 році, постійно надає достатню кількість дров для опалення приміщення у зимовий час, тож із теплом проблем — жодних.
Після вранішнього прийому пацієнтів у ФАПі Жанну Іванівну можна зустріти у різних кутках села, куди вона постійно прямує велосипедом на виклики за місцем проживання.
Об’єднаємося, коли побачимо чіткий механізм
Хід адміністративно-територіальної реформи останнім часом оминає Шполянщину, жоден із перспективних проектів не був затверджений на вищому рівні, тож продовжуємо жити за старим устроєм. Хоча у інших областях країни є чимало вже напрацювань і досвіду після того, як громади наважилися об’єднатися. З цього приводу поспілкувалася із сільським головою Миколою Шевченком:
— Надточаївка — село невелике (577 жителів) і її географічне розташування передбачає у рамках майбутньої реформи тільки приєднання до більших громад. Наші односельчани з розумінням ставляться до змін, які потрібні для подальшого розвитку, а не виживання. Тому й серйозно розглядали за загальних зборах різні варіанти. Нас запрошували офіційно Сигнаївка, Матусів, Шпола. Але поки що жодних дій і кроків. Все через те, що не маємо компетентних роз’яснень законодавства, не бачимо чіткої картини механізму, його переваг і вигод для сільських людей. Отож і утримуємося поки що. Але щойно діятиме в країні прозорий і доступний механізм, що дозволятиме наперед прораховувати доходи і витрати — ми вдамося до дій.
А поки що надточаївські господарники розраховують на кошти сільського бюджету та соціальних партнерів. В нинішньому році навесні, як ніколи, стало помітно, як дбайливо розчищено посадки навколо села. На ремонт обеліску освоюється 80 тис. грн., дороги ремонтуються на суму 100 тис. грн. (грейдерування, ямковий ремонт), у травні освітлили останні дві вулиці, де ще не було зовнішніх ліхтарів. Задумали також встановити дитячий тренажерний майданчик в центрі села, на що виділили 50 тис. грн. Монтажні роботи здійснюють самі, щоб зекономити кошти на оплаті праці.
До того ж, надточаївці — спортивні люди. Їхня дружня команда завжди бере участь в усіх районних спартакіадах та турнірах, виборюючи призові місця.
Театрали сільського будинку культури — родзинка Надточаївки
У сільському будинку культури теж щодня кипить робота, будуються плани. Нещодавно закупили на 20 тис. грн. бюджетних коштів нові костюми для хорового колективу.
Кімната директора будинку культури Світлани Кобець нагадує творчу студію незгасимого натхнення людей-оптимістів. Якщо хтось каже, що наші українські села довели до межі вимирання, то хочеться посперечатися.
Ніхто тут вмирати не збирається, а навпаки, будь-кому ще вдихнуть бажання жити і творити.
А творчість надточаївських аматорів є унікальною на Шполянщині. Саме Світлана Кобець, аграрій за освітою, колишній сільський голова, а нині — директор закладу культури, — організувала єдиний в районі справжній театр при будинку культури. Гра місцевих артистів дійсно вражає — три дії «Сватання на Гон-чарівці» проходить на сцені, немов живий життєвий сценарій. Ніхто із них не вчився на акторів, не вникав у тонкощі акторської майстерності. Зате ми бачимо, як на сцені оживають герої класичного твору, забуваючи про те, що персонажі сценарію — прості сільські жителі писанкового села з усіма їх щоденними побутовими клопотами. Напевно, таки розуміються надточаївці на філософії життя, бо немає їм часу для ниття про сумні реалії сьогодення. Кожна бабуся із села принесла до осередку культури по відрізу, котрий ще з радянських часів за звичкою зберігала у глибокому кутку старовинної шафи. З цих тканин самі шиють костюми, оформляють декорації. Місцеві швачки створили неповторну костюмерну, завдяки якій актори творять дива на сцені. Вони покорили не лише поціновувачів театру Надточаївки. Їх помітили і на обласному олімпі. Про це свідчать дипломи на стінах закладу: у 2015 році народний аматорський колектив за вагомий внесок у розвиток культури українського народу, високий художній рівень та виконавську майстерність — драматичний колектив Надточаївського сільського БК отримав звання «Народний аматорський колектив» (постанова колегії управління культури Черкаської облдержадміністрації №3 від 5 червня 20125 року). У переліку високих нагород є і диплом першого ступеня у номінації «аматорські театри» обласного огляду-конкурсу театральних колективів, присвяченому 70-ій річниці Перемоги над нацизмом у Європі та 70-ій річниці завершення Другої світової війни. У 2016 році Надточаївський народний аматорський колектив взяв участь у огляді-конкурсі театральних колективів «Свою Україну любіть!», присвяченому 25-ій річниці незалежності України і завоював диплом другого ступеня.
Цікаво, що до складу артистів входить 15 осіб, у тому числі і сільський голова Микола Шевченко, учасники художньої самодіяльності Володимир Сторчак, Володимир та Тетяна Ропаї, Максим Шевченко (гончарівського Стицька грає неперевершено!), Валентина Березенко, Людмила і Володимир Говраси. У першій дії «Сватання на Гончарівці» грають шість талановитих надточаївців, яким, без сумніву, «повірив» би сам Станіславський.
За словами Світлани Віталіївни, шляхом їх прикладу мають бажання піти і колеги із Товмача — відродити театральне мистецтво і у своєму селі.
Звідки у жінки-аграрія такі здібності ставити п’єси? Адже ця справа не така вже й легка, потребує багатьох навиків і знань. Виявляється, що Світлана Кобець, ще навчаючись в Уманському сільськогосподарському інституті, багато часу приділяла культмасовій роботі, паралельно вчилася і на факультеті суспільних наук, а в 2010-му році пройшла підвищення кваліфікації на базі Черкаського драматичного театру. Це дало можливість розвинути улюблену справу на високий рівень, тому не дивно, що надточаївських артистів оцінили навіть у обласному керівництві. Сподіваємось, що постановку п’єси «Сватання на Гончарівці» у виконанні надточаївського театру зможуть побачити і шполяни в одному із закладів культури міста.
Наталія ДАВИДЕНКО.