— Доброго дня Вам, це редакція?
— Так.
— Мене звуть Микола Петрович, я проживаю в Сигнаївці, представник одного з сільських підприємств. Хочу поговорити про Вашу статтю в попередньому номері газети, котра стосується виробництва на Шполянському заводі запасних частин.
— Будь-ласка, маєте право висловити свою власну думку.
— Розумієте, Ви в своєму матеріалі не підтвердили інформацію про те, чи дійсно ж виробляється там на даний час комплектуючі для російських Буків. А мій знайомий нещодавно звільнився з цього підприємства принципово — вважає злочином виготовляти деталі до техніки агресора, яка вбиває наших дітей на сході! Справа в тому, що ця так звана продукція категорії подвійного призначення, яка поступає на Митищенський «Метровагонмаш», дійсно є комплектуючою до військової техніки. Мій товариш сам працював в Митищах і знає про це достовірно. А Ви, мабуть, хочете приховати цю інформацію. Хіба Ви не розумієте, що не можна далі так співпрацювати з країною-агресором. Ми виходить стали співучасниками вбивства свого ж народу! Під чию диктовку Ви про це писали?
— Ви ж уважно читали статтю — в ній йдеться в першу чергу про порятунок соціального стану працівників підприємства і необхідність об’єднання зусиль влади всіх рівнів задля звільнення підприємства від російської залежності і забезпечити перехід на український та інші ринки…
На жаль, телефонний зв'язок обірвався, з паном Миколою не вдалося домовитися про зустріч та дійти згоди щодо порушеної проблеми…
А проблема таки залишається, адже, таки громадяни справді мають рацію — працювати під час війни на оборонну галузь країни-окупанта є злочином. Ніхто з цим і не сперечається. Водночас у РНБО заявляють: Черкащина не споряджає ворожу армію. Про це повідомив речник Радбезу Андрій Лисенко (інформація розповсюджена в мережі Інтернет). За його словами, Шполянський завод справді виготовляє комплектувальні для «БУКів». Проте використовує їх лише українська армія:«Завод не розформовують. Він на місці. У нього є свої потужності. І тому все, що він виробляє, залишається на території України».
У Шполянській райдержадміністрації та районній раді тримаються позиції, що лишати працівників без роботи, створивши цим соціальну зону напруги в районі, — теж далеко не вихід. До того ж це потягне за собою ще й значні втрати дохідної частини районного бюджету. Отже, першочерговість спільних дій влади і громади полягає у збереженні виробництва на заводі, його націоналізації і переходу на замовлення від українських виробників та країн-партнерів. Проти цього теж немає заперечень.
Саме з такою метою 11 серпня на підприємстві побував народний депутат України, наш земляк-черкащанин, Віталій Ілляшенко у супроводі представників черкаських засобів масової інформації, першого заступника голови Шполянської райдержадміністрації Ірини Берези, голови районної ради Івана Скорика та громадського активу Шполянського району. Головний інженер заводу, який на даний час виконує обов’язки генерального директора, Віктор Ворона ознайомив гостей з ходом виробництва на підприємстві та видами продукції, яка тут виготовляється (гідравліка до силового тягача гусеничного, який поставляється безпосередньо на Челябінський тракторний завод (Росія), вузли і запчастини до вагонів метрополітену та до рельсового транспорту (замовлення з України, Чехії, країн Прибалтики, Росії), також в межах своєї компетентності відповів на запитання журналістів та громадських активістів. Зокрема, питання форми власності підприємства і кому воно належить Віктор Валентинович не коментував, оскільки вважає, що не в праві надавати офіційну інформацію з такого приводу.
У розповсюдженому телеканалом «Інтер» сюжеті подається відповідь на дане питання генерального директора підприємства Андрія Москви, який у телефонній розмові повідомив наступне:
— Є два підприємства: є українське підприємство, де люди у нас знаходяться. Це українське підприємство. А є філія російського «Метровагонмаш». Завод, який займається виготовленням запчастин до вагонів метро і рейкового транспорту.
Про те, що деякі працівники заводу звільнилися через небажання працювати на оборону країни-окупанта, головний інженер не заперечив. З березня цього року справді такі настрої в трудовому колективі побутували.
Під час зустрічі з керівництвом і трудовим колективом заводу нардеп Віталій Ілляшенко, який нещодавно увійшов до комітету з питань закордонних справ, пообіцяв зі свого боку всебічну підтримку шполянському підприємству, насамперед, в частині пошуку замовників на продукцію серед українських та закордонних партнерів, піднімати дане питання на рівні міністерств оборони та промислової політики, мера Києва Віталія Кличка. Незважаючи на молодий вік, пан Володимир має досвід у сфері міжнародної політики, європейської та євроатлантичної інтеграції, пообіцяв посприяти у вирішенні цього непростого завдання. На це дуже хочеться сподіватися!
Працівники заводу також висловили свою думку і про ініціатора сюжету на українському телеканалі щодо їх підприємства — колишнього генерального директора. Лунали численні звинувачення на його адресу у бажанні дискредитувати підприємство і дестабілізувати ситуацію на ньому з метою повернення на посаду. З цього приводу юристом заводу було оприлюднено інформацію про порушення декількох кримінальних справ на цю людину, по яким ведеться слідство.
Слід відзначити, що ніхто на заводі не хоче працювати на агресора, але людям потрібна допомога у збереженні робочих місць, а не закриття заводу (про це свідчать навіть відомі написи на станках на кшталт «ПТН…»).
Скільки пройде часу поки заводу допоможуть вийти на новий рівень функціонування — сказати важко. Це залежить від, мабуть таки, від бажання керівників заводу, району, області, активу громади. Залишається сподіватися, що підприємство з дорогоцінною базою таки вдасться утримати і зберегти робочі місця на ньому.
Наталія СТОРЧАК