Кілька років тому на одній із виставок декоративно-ужиткового мистецтва, організованій в районній бібліотеці за участю аматорів цього виду творчості, мені довелося познайомитись з цікавими, оригінальними роботами подружжя Галини Павлівни та Петра Миколайовича Мішенків з села Матусів. На цій виставці Петро Миколайович представляв свої картини, а Галина Павлівна - рушники, костюми та портрети, вишиті в килимовій техніці протягання ниток (її ще називають вибиванням, вишивкою петлею, нетканим гобеленом, об’ємною вишивкою, голкопробивною).
Тоді захотілось ближче познайомитися з цими людьми.
Галина Павлівна та Петро Миколайович поважного віку, мешкають удвох у власному будинку в селі Матусів, яке споконвіків славилось талановитими людьми. Все життя обоє пропрацювали на цукровому заводі: Петро Миколайович - художником-оформлювачем, а Галина Павлівна - робітницею на центрифугах. Хоча й працювали позмінно, і вдома завжди було вдосталь роботи, та все ж знаходили час, аби присвятити його своїм захопленням.
Будинок Мішенків схожий на музей: стіни кімнат прикрашають великі панно з пейзажами - роботами Петра Миколайовича, вибиті килими, рушники, скатерки та серветки, які до сьогодні творять золоті руки Галини Павлівни.
На своїх картинах Петро Миколайович любить відтворювати красу природи. Вишиті вироби Галини Павлівни майорять квітами, переважно трояндами, ромашками та маками, які майстриня найбільше любить. Саме така природа, а ще - гарна українська пісня, з якою Мішенки нерозлучні все життя, є стимулами для їхніх захоплень. А в кожній роботі - і світла душа, і любов, і їхня доля…
Переглядаю вироби Галини Павлівни і захоплююсь кожним із них. Вишиті в килимовій техніці квіти, орнаменти костюмів, рушників - об’ємні, ніби махрові.
― В моїй сім’ї зростало п’ятеро дітей, з них двоє дівчат - ми з сестрою. Наша мама вміла вишивати і вчила нас, - розповідає майстриня. ― А вибивати такі узори я навчилась сама. Один раз побачила, спробувала і вийшло. Й досі пам’ятаю перший свій виріб - це був вишитий голуб. З кожним роком я вдосконалювала своє вміння. От відтоді й вишиваю все, що душа забажає. Є багато видів вишивки, але цей мені найбільш до душі, дійсно, оригінальний, неповторний.
Коли така краса твориться власними руками, а сам процес її створення приносить чудові хвилини задоволення від творчої роботи, приємно удвічі. Вишивання, дійсно, можна назвати мистецтвом радості, бо у кожній створеній картині, у самій праці майстрині криються її індивідуальні таємниці, лише їй притаманні секрети. Тож кожна робота - абсолютно індивідуальний, ексклюзивний витвір, аналогів якому не знайти.
Лариса БАЧИНСЬКА (фото автора).