ВАЛЕНТИНА ШПИЦЯ ВСІХ СВОЇХ УЧНІВ ЗАВЖДИ ЗУСТРІЧАЛА З УСМІШКОЮ

Щоразу, коли на шкільне подвір’я приходять колишні випускники, здається, що стрункі берези привітніше тріпочуть своїм листям, а вікна школи усміхаються. Вони ж бо краще за всіх пам’ятають витівки своїх вихованців!

Літньої суботньої днини, коли учні безтурботно відпочивають на літніх канікулах, а працівники шко­ли ще перебувають у відпустці, двері Соболівського НВК привітно відчинилися для випускників 1985 року. Як і колись, у далекому 1977 році, з лагідною, привітною усмішкою зустрічала своїх учнів перша вчителька — Валентина Петрівна Шпиця. Швид­ко летять роки, і ось на шкільному порозі вже не пустотливі, бешкетливі хлопчики й дівчатка, а сивочолі поважні люди. Серед них — працівники освіти, медицини, культури, працівники ферм і полів і навіть два священнослужителі.

Кожен куточок у школі навіював спогади, бо чого тут тільки не було за шкільні роки! Ті випускники, які давно не були в школі, відразу помітили разючі зміни: там, де колись стояв Ленін, тепер знахо­диться куточок національної символіки, колишня ленінська кімната перетворилася на затишну осе­лю дошкільної групи, а кімната, в якій навчали­ся в старших класах, тепер слугує за українську світлицю. А ось і наш перший клас: нові парти і стільці, оновлений інтер’єр, лише рахівниця, на якій колись складали перші десятки, та сама дошка, яка ще й досі пам’ятає наші перші букви-кривульки. І поринули у спогади, залишили повсякденні тур­боти і повернулися в далеке дитинство. Згадали, хто з ким сидів за партою, хто з ким дружив, хто в кого списував. Але найбільше спогадів було саме про перший клас: хлопчик Ігор прийшов аж на дру­гий урок, бо заблудився в тумані, дівчинка Оленка облупцювала аж шістьох кривдників, а Сашко та Сергій після перегляду «страшного фільму» у клубі цілу ніч водили один одного додому…

А скільки спогадів було про першу вчитель­ку, скільки теплоти, любові і подяки чулося в тих словах, що аж сльози наверталися на очі і щем брав душу — отже, недаремно робимо свою спра­ву, і якими б не були «дороговартісними» учні в сільських школах, а вони, школи, таки потрібні! Приємно було чути, що наші випускники свідомі того, що все, чого досягли у житті, закладалося в їх душі та серця саме тут, у нашій Соболівській школі, улюбленою вчителькою, другою мамою — Вален­тиною Петрівною Шпицею. Тепер, уже дорослі, вони не соромились зізнатися, як кожному хотілося до неї бодай торкнутися, не кажучи вже — сісти на руки або просто обійняти, як встановлювали чергу, хто сьогодні буде зустрічати, щоб допомогти нести сумку до школи, як гордилися тим, що у них наймо­лодша і найкраща вчителька в школі, адже ці ви­пускники — найперші учні Валентини Петрівни. 

Після закінчення Корсунь-Шевченківського педагогічного училища молода, вродлива, енергійна, сповнена сил і бажання працювати, перепо­внена неймовірною любов’ю до дітей, Валентина Петрівна приїхала працювати в Соболівську школу вчителем початкових класів, де на неї чекали 13 маленьких чомусиків, з яких потрібно було ліпити Людей. Всі свої знання і вміння намагалась переда­ти кожному учневі, — згадує Валентина Петрівна.

Тоді їй здавалось, що ці діти особливі, що інших таких не буває, і всю себе, весь свій вільний час віддавала роботі. Тому і костюми на новий рік у них були найкращі, і співали та декламували вони най­краще, і в усіх конкурсах перемагали, і в усьому за­вдячували своїй вчительці. А коли вже в 4-му класі вперше не стали переможцями в конкурсі квітів, бо І місце зайняли учні 1 класу, де класоводом була Валентина Петрівна, то одна з учениць сказала: «Розумні ви з нашою вчителькою!». І так кожен клас Валентини Петрівни був кращим, тому що кожен був особливим, а було їх за час роботи більше 15, не враховуючи класів-комплектів, які завжди дору­чали вести Валентині Шпиці.

 Мудра, досвідчена, вимоглива, інколи навіть сувора, вона завжди працює на результат, знахо­дить підхід до кожного учня, дає поради батькам, поділиться секретами успіху з колегами. Валенти­на Петрівна має 38 років педагогічного стажу на посаді вчителя початкових класів на одному ро­бочому місці — Соболівська школа. За час роботи неодноразово нагороджувалася грамотами відділу та департаменту освіти, має педагогічне звання «Старший вчитель», нагороджена нагрудним зна­ком «Відмінник освіти України».

 20 липня Валентина Петрівна відзначила свій День народження. Думаю, що слова вдячності від випускників, їхні успіхи і досягнення стануть для неї гарним подарунком. Доброго здоров’я, гарного настрою, благополуччя Вам, Валенти­но Петрівно! Залишайтесь сильною і мудрою жінкою, пам’ятайте, 38 років життя, які Ви віддали Соболівці, не пройшли марно, якщо у Вас є такі випускники, які не розгубили зерен людяності, добра і милосердя, посіяні Вами в душі учнів, які люблять Вас і цінують Вашу працю!

 Галина КАРПЕНКО, директор Соболівського НВК.