Важливо, щоб люди відчували увагу і любов

Сьогодні жоден значний проект на Шполянщині, жодна справа, яка потребує фінансової підтримки, не обходиться без залучення представників малого та середнього бізнесу. І в місті, і в селах, вирішуючи соціальні проблеми своїх громад, благоустрою населених пунктів, підтримки воїнів АТО саме підприємці і стають меценатами ― головними фінансистами та виконавцями багатьох задумів. Серед бізнесменів Шполянщини , які досягли значних успіхів у своїй діяльності, є й представники молоді, які лишень розпочинають її, але вже мають і свої здобутки.

Завтра знати більше, ніж сьогодні
1 вересня на свято пер­шого дзвоника в міську школу №1 був запрошений один із її випускників, а нині — представник молодої ко­горти підприємців — Мак­сим Доценко. Привітавши своїх колишніх вчителів і ни- нішніх першачків та одинад- цятикласників, Максим Васи­льович вручив своїй школі подарунок ― ноутбук. Мож­ливо, учні вже звикли, що на їхнє свято зазвичай прихо­дять гості, вручають грамоти, подяки, подарунки. Та для Максима Доценка нинішня святкова подія була надто хвилюючою. Адже через 15 років після закінчення школи йому вперше випала нагода подякувати школі, де свого часу в його душу закладались зерна добра, формувався світогляд, де осягались перші життєві істини. І, мабуть, саме з того часу вже будувались певні теоретичні підвалини для його майбутньої діяль- ності. Тож побажання, адре­соване нинішнім учням — прагнути завтра знати більше, ніж сьогодні — для самого підприємця було не порожніми словами. Воно давно є кредом, яке постійно спонукає його йти вперед, розвиватися, прагнути до вдосконалення, шукати щось нове.
Цінувати те, що маю,
і не скаржитись
на життя
Розмовляємо з Макси­мом Васильовичем на літній терасі біля його магазину, «Цукерня», який став улю­бленим місцем відпочинку не лише для багатьох шполян, а й для гостей міста. І, ма­буть тому, що тут, дійсно, не просто смачні кава, морози­во, приємне обслуговування, а й якась особлива енерге­тика, що налаштовує на по­зитив.
За плечима молодого підприємця дві вищі освіти (одна з яких економічна) і вже вісім років підприємницької дільності. За ці роки станов­лення своєї справи Максим Доценко переконався, що секрет кожного успішного бізнесмена закладений в його працездатності, адже у бізнесі не існує ані вихід- них, ні відпусток. А ще ― закладається з народжен­ня, передається генетично і завжди проявляється на яко­мусь із етапів життя.
— Я прагну радіти кожній миті, яку проживаю, цінувати те, що маю сьогодні, і не скар­жусь на життя, — зізнається підприємець. — Звичайно, маю певні плани на майбутнє і хочу втілити в реальність всі задуми, ідеї, які з’яв- ляються. Без цього життя буде нецікавим, порожнім. Потрібно завжди прагнути до чогось нового, шукати те, що приноситиме не лише матеріальні статки сім’ї, а й користь, задоволення людям, для яких ти стараєшся.
Без порад і підтримки близьких людей
було б важко
На певному етапі жит­тя кожної людини завжди з’являється той, хто може відіграти в ньому особливу, вирішальну роль. На початку його підприємництва такою людиною стала колишня ко­лега з Золотоноші, яка вве­ла Максима Васильовича в цей бізнесовий світ, навчила його азам, дещо підказувала. Такими людьми нині є його мама Любов Михайлівна та брат Віктор. В щоденній ро- боті підприємцю допомагає дружина Юлія, яка взяла на себе частину усіх бізнесових турбот.
— Без підтримки і порад найближчих людей, друзів було б важко, ― каже Максим Васильович. ― Вони допома­гають, радять, підтримують. Я завжди дуже уважно став­люсь і до всіх пропозицій та зважаю на всі зауваження на­ших покупців чи відвідувачів.
Як розповів Максим До­ценко, ідея відкриття спеціа- лізованого магазину солодкої продукції належить його бра- тові, який живе в Києві. Перш ніж реалізувати її, брати все детально продумали, про­рахували, зважаючи на всі ризики, відвідали багато закладів такого типу. І таки не прорахувались. Сьогодні вже можуть впевнено сказати, що той ризик був виправданий.
У планах —
сучасна кав’ярня
Сьогодні у всіх підрозділах підприємця Доценка працює близько двадцяти праців- ників. До підбору кадрів він ставиться з особливою ре- тельністю, дуже вимогливий в роботі, бо вважає це однією із вагомих складових успішної підприємницької діяльності, адже саме кадри формують імідж закладу. Мабуть, саме тому й вирізняються серед інших гарним обслуговуван­ням і сучасним підходом до роботи з відвідувачами.
Має підприємець і цілком реальні плани на майбут- нє. Ну, хоча б, будівництво і відкриття спеціалізованої кав’ярні, де за чашечкою кави під приємну джазову музику можна було б гарно відпочити, поспілкуватися з друзями, поласувати морози­вом з дітьми, де можна було б влаштовувати дитячі свята тощо.

«Хто людям віддає, тому й Бог дає», —
кажуть в народі. Що більше людина віддає, а ще ― щиро, з добром і любов’ю, тим біль- ше повертається їй ― людсь­кою вдячністю, добрим став­ленням, шаною.
З відкриттям свого першо- го магазину «Мийдодір» Максим Доценко вирішив підтримати дітей-інвалідів. Звернувшись до районного педіатра, взяв списки дітей з обмеженими можливостя­ми, і відтоді щомісяця без­коштовно забезпечує цих діток дуже необхідним пред­метом гігієни ― памперсами, на які зазвичай у таких сім’ях витрачається дуже багато грошей.
Започаткував він і ще одну добру традицію: на новорічно- різдвяні свята влаштовувати біля свого магазину для дітей міста справжнє «новорічне цукеркове свято» з пода­рунками, Дідом Морозом та Снігуронькою. А зовсім не­щодавно він і його друзі – підприємці підтримали добру справу — навколо встановле­ного пам’ятного знака Героям Небесної сотні виклали май­данчик з бруківки, поставили ліхтарі, лавки, словом, об­лаштували невеликий сквер для відпочинку шполян. Сам ініціював ремонт занедбаної зупинки біля свого закладу.
Максим Васильович вва- жає, що у кожну справу по- трібно вкладати добро і лю- бов до людей, бо саме на цих поняттях і тримається життя.
А вже за кілька годин після нашої розмови разом з друзями — підприємцями та волонтерами — Максим Доценко вирушив до на­ших солдат-земляків в зону АТО. Відвідавши їх вперше, він вже не може не їхати до них, бо бачив їхні очі і знає, як потрібні їм там не лише зібрані продуктові чи речові посилки, а й просте чоловіче рукостискання, підтримка, добра вісточка з рідного дому.
Від’їжджаючи, просив пе- редати усім підприємцям ра- йону найкращі вітання і по­бажав своїм колегам удачі та успіхів!
Лариса БАЧИНСЬКА
(фото автора).