Депутат Шполянської районної ради Андрій ДОМЧУК:
«ВБОЛІВАЮ ЗА УКРАЇНУ ЩЕ З ЧАСІВ РЕВОЛЮЦІЇ НА ГРАНІТІ!»
Студентське голодування 2—17 жовтня 1990 року, в якому я брав активну участь, стало каталізатором усіх подальших політичних подій в Україні. Не випадково ця акція фактично відразу отримала назву «Революція на граніті». В новітній українській історії це був перший «Майдан». Незалежний від Компартії і комсомолу молодіжний рух України народжувався в столиці і був підхоплений у західній Україні, де прагнення до незалежності не могли придушити навіть десятиліття радянської влади. У грудні 1989 ро-ку відбувся установчий з’їзд УСС (Українська студентська спiлка) — першої молодіжної організації, яка кинула виклик ЛКСМУ. 1 жовтня 1990 року Українська студентська спілка закликала до акції громадянської непокори, а наступного дня 40 студентів прямо на гранітних плитах площі Жовтневої революції (майбутнього Майдану Незалежності) розстелили матраци й оголосили про початок голодування. Поки влада міркувала, як на це реагувати, студенти встигли розбити наметове містечко і розігнати їх без гучного резонансу стало просто неможливо. Через п’ять днів у голодуванні брало участь вже близько 160 осіб з 24 міст.
Активно підтримали студентів кияни. 15 жовтня стотисячна маніфес-тація пройшла до будівлі Верховної Ради. Тодішньому голові Ради Леоніду Кравчуку довелося надати слово одному із студентів, який зачитав із трибуни залу засідань парламенту вимоги студентів. 17 жовтня 314 депутатів Верховної Ради проголосували за прийняття цих вимог, і наступного дня студенти оголосили про закінчення своєї акції.
Студенти Чортківського медучилища, в якому я на той час навчався, приєднались до голодування через кілька днів від його початку. Ми розуміли, що нас можуть забрати в КПЗ, тому розбилися на кілька груп. Невдовзі до мітингувальників стали приєднуватися кияни. З кожним днем підтримка була все відчутнішою — студентам несли теплі речі, розкладачки, спальники. До кінця акції в Києві страйкували всі виші, ПТУ і навіть старші класи шкіл. З десятого дня акції протестувальники виставляли пікети біля університетів, колони йшли по всьому місту, до заводів, до Ради. Студенти висунули п’ять умов: перевибори Верховної Ради, націоналізація майна КПРС, незалежність, відставка прем’єра Віталія Масола й щоб українці служили тільки в Україні. 15 жовтня демонстранти прорвали кордон міліції, оточили НД, розбили намети. Після виступу студентства у парламенті депутатам було дано дві години на роздуми — ми хотіли вийти в прямий ефір, аби країна дізналася, що відбувається. Поки депутати думали, ми захопили червоний корпус університету. Тоді нам дали годину ефіру. Ми виголосили вимоги й закликали до страйку. Невдовзі пішла інформація, що до нас готові приєднатися фабрики, заводи, і влада капітулювала. 17 жовтня акція закінчилася. До цього моменту Україна відмовилася від підписання союзного договору з Москвою, Масол подав у відставку, депутати погодилися, щоб українські хлопці служили в Україні, а щодо перевиборів оголосили референдум. Формально «Революція на граніті» завершилась перемогою. Однак, окрім відставки Віталія Масола, жодної з вимог студентів, прийнятих Верховною Радою, фактично не було виконано.
У молоді (студентстві) побачили конкурентів і злякалися. Буквально тут же Верховна Рада підняла віковий ценз для кандидатів у народні депутати до 25 років, причому при голосуванні зійшлися в думках як комуністи, так і їх завзяті ідеологічні противники з Руху. Таким чином, у студентських лідерів просто відрізали можливість реально брати участь у політичному процесі.
І тим не менш, «Революція на граніті» стала передвісником май-бутніх подій, що призвели до появи незалежної держави Україна. Від жовтня 1990-го вже недалеко було до 24 серпня та 1 грудня 1991-го.