Вже кілька днів увесь світ не перестає обговорювати жахливі фото і відео, що демонструють наслідки звірств російських окупантів на Київщині. Маленькі містечка – Ірпінь, Буча та Гостомель – колись асоціювалися з природою та спокоєм, нині ж їхні вулиці перетворилися на цвинтарі. Масові поховання, закатовані люди зі зв’язаними руками, жорстоко зґвалтовані діти, розстріляні разом із людьми автівки, трупи, які намагалися спалити, заміновані вулиці, розграбовані будинки, масово знищені тварини – усе це протягом місяця в центрі Європи зробила кровожерлива російська армія. З кожним новим жахливим фото чи відео здається, що гірше бути вже не може, і щоразу з’являється щось нове, набагато страшніше.
Для чого окупантам була потрібна Київщина
У рамках наступу на Київ російські війська прагнули контролювати Ірпінь, Бучу та Гостомель, щоб оточити українську столицю із заходу. Саме ці міста, а також трасу М06 та Вишгород називали найнебезпечнішими місцями Київської області.
На початку вторгнення російські війська захопили аеропорт Гостомель і закріпилися в місті. Потім вони почали просуватися на південь, щоб захопити Ірпінь та сусіднє місто Буча.
25 лютого українські війська знищили російську колону, що прямувала до Ірпеня. 26 лютого житель Ірпеня записав відео, на якому стверджується, що російські десантники переодягаються під цивільних.
За села Київщини, які окупували російські війська, точилися жорстокі бої. Українська армія робила все можливе, аби зупинити їхнє просування. Довелося навіть підривати мости.
З боку росіян були авіаудари по житлових будинках, намагання ввести людей в оману, щоб потім використати їх як «живий щит», розстріли людей, які намагалися евакуюватися.
Перші повідомлення про контрнаступ українських військ з’явилися 19–20 березня. А 28 березня було офіційне повідомлення про звільнення Ірпеня. 1 квітня і мер Бучі Анатолій Федорук заявив, що місто звільнено від російських окупантів. Саме після цього світ побачив, що накоїли росіяни у маленьких містечках Київщини, буквально заваливши їх тілами вбитих.
Кількість жертв уточнюється
Кількість жертв російських окупантів на Київщині щодня зростає. Крім того, що там працюють комунальники та рятувальники, які розміновують територію, там постійно знаходяться слідчі та пошукові групи, які виявляють нові тіла та поховання, в тому числі й масові.
За попередніми даними, лише в Ірпені загинули до 300 цивільних та до 50 військових, а також є факти про знущання із жінок.
Про це під час пресбрифінгу в українському медіацентрі повідомив міський голова Олександр Маркушин, інформує ТСН.
«Люди, які їм не подобалися (росіянам – ред.) – їх просто розстрілювали. Я розкажу, може комусь не сподобається, але це правда. Танками вони наших українців, які були вбиті, роздавлювали, просто закатували в асфальт. На це було страшно дивитися…», – сказав Маркушин.
На запитання представників ЗМІ, чи правдивою є інформація, що ворожі війська насильно утримували людей в Ірпені у підвалах, змушували роздягнутись і тримали там багато днів, Маркушин сказав: «Я сьогодні розмовляв з нашими мешканцями, які вийшли з цих підвалів. Я на 100% підтверджую інформацію».
«Вони не тільки роздягали, обшукували їх. У нас є деякі факти про знущання над жінками», – наголосив мер Ірпеня.
Ще більшу кількість жертв нарахували у Бучі. Такі ж факти фіксують і в інших селах Київщини. Зокрема, є багато повідомлень про те, що людям зі зв’язаними руками стріляли у голову та про вбивства заради розваги.
Винні мають бути покарані
Про маленьке українське містечко Буча за кілька днів заговорив чи не увесь світ. Після відходу російських військ із Київської області у звільнені населені пункти почали заходити українські Збройні сили та представники преси, щоб зайняти ці населені пункти та висвітлити наслідки російського вторгнення у регіоні. Те, що відбулося, багато хто публічно вже назвав геноцидом українського народу.
Нині на звільненій Київщині працюють різні служби, однак людей просять не поспішати повертатися додому: ворог лишив по собі багато вибухівки. Мінують усе – від трупів до дитячих іграшок.
Поки Україна і деякі представники Заходу вимагають притягнути росію до відповідальності за воєнні злочини через події на Київщині, сама країна-окупант називає все це «фейком» і навіть не соромиться брехати на весь світ.
Між тим, Українська делегація в ОБСЄ ініціювала спеціальне засідання Постійної ради ОБСЄ у зв'язку з масовими вбивствами і тортурами проти цивільних, скоєними російськими військами на Київщині, зокрема, в Бучі. Відомо вже, і які підрозділи збройних сил росії, які вчиняли воєнні злочини під час окупації Бучі та населених пунктів Приірпіння. Їхній перелік уже оприлюднили.
«Незабаром усіх цих убивць, ґвалтівників та мародерів знатимуть усі поіменно», – пише журналіст Андрій Цаплієнко, поширюючи низку фото з вояками цього підрозділу.
Українці – народ, що бореться за кожне своє життя
Про звірства російської армії, подібні до тих, що вони творили в Бучі, уже говорять не лише на Київщині, а й в інших областях України, зокрема, на Чернігівщині та Херсонщині. У деяких регіонах людей навмисне лишають навіть без їжі, забираючи останнє.
Символом українського спротиву ще з початку повномасштабного вторгнення є Маріуполь. Місто, яке окупанти вже практично зрівняли з землею, тримається на нелюдських стараннях українських військових та полку «АЗОВ», які тримають оборону міста. У підвалах досі знаходяться тисячі людей – без їжі, води та комунікацій. Гуманітарну допомогу російські окупанти блокують. Тисячі маріупольців уже вивезли на територію росії та ОРДЛО. Мирних жителів направляють з Маріуполя до фільтраційного табору, який розміщено у Новоазовську. Люди чекають там тижнями. Фільтрація дуже жорстка –знімають відбитки, всю біометрику. Змушують підписувати різного роду документи. Багатьох убили, інші зникли безвісти. Інші опинялися в Астрахані, Томську, Тамбові чи інших містах глибоких злиднів росії.
У блокадному Маріуполі наразі перебувають близько 130 тисяч мирних людей. Тіла людей росіяни спалюють у пересувних крематоріях, аби знищити сліди своїх звірств. А 11 квітня, за даними полку «АЗОВ», з допомогою авіації було здійснено хімічну атаку невідомою речовиною. Наразі відомо, що від неї постраждали мінімум троє осіб.
Кофі Аннан (колишній генсекретар ООН – ред.) колись промовив: «Геноцид починається з вбивства однієї людини – не за те, що вона зробила, а через те, ким вона є». Росіяни зараз, як і протягом століть, убивають українців через те, хто вони є, тому що хочуть залишитися українцями. Тому що не хочуть пробачити нам те, що ми живемо своїм, на їхню думку, «красивим» життям.
Нині на Київщині продовжують знаходити, ідентифікувати та хоронити тіла загиблих, вимушеним переселенцям шукають тимчасове житло – як співвітчизники, так і завдяки допомозі світових партнерів, а вся країна згуртувалася, аби разом пережити цю війну і перемогти. Українські волонтери, ризикуючи життям, вивозять не лише людей, а й тварин, рятуючи цілі зоопарки та ферми.
Мусимо вистояти, вижити, перемогти і помститися. Армія, яка краде собачі будки і кидає своїх убитих, ніколи не переможе народ, який бореться за кожне своє життя.
Підготував Сергій Зубатов