Шанують в Кримках чарівну жінку, добру й мудру вчительку. Валентину Іванівну Кузовлєву любить і пам’ятає не одне
покоління учнів. Народилась вона в повоєнний час в селі Кримки. Тут навчалась в школі, закінчила Черкаський педінститут. В рідному селі почала свою педагогічну діяльність.
Спочатку працювала вчителем англійської мови, піонервожатою і, нарешті, вчителем математики, бібліотекарем.
Валентина Іванівна завжди відповідально ставилась до кожної справи, яку їй доручали. Була вимогливою до себе і до
колег, учнів. За яку б справу не бралась, завжди увінчувалась вона гарним завершенням. Скільки хороших справ на рахунку вчительки! Що б вона не робила, вкладала в справу часточку душі. З учнями збирала матеріал про історію села, односельчан, які постраждали в роки Голодомору, про всіх, хто загинув в роки Великої Вітчизняної війни. Проводила з учнями цікаві бібліотечні уроки. Будучи класним керівником, заслужила подяку й шану від своїх учнів. Вони не забувають її, телефонують і приїжджають, провідують і дякують їй за виховання та науку.
Вчителька стояла біля витоків народознавства в рідній школі. А скільки було започатковано звичаїв і традицій, скільки було проведено цікавих уроків народознавства, на яких вона завжди була однією з ведучих. Саме, дякуючи їй, було виготовлено багато альбомів, проведено багато цікавих виставок, вона була однією з організаторів та найактивніших членів фольклорно-етнографічного товариства «Струмочок», про яке знали і в Стрітівці, і в Стецівці, і в Черкасах, і в Києві, навіть в Франції, США, Литві, Австралії. Бувала Валентина Іванівна і в Івана Гончара в Києві, і на багатьох зустрічах з письменницею-землячкою Катериною Мотрич, і в Стрітівській кобзарській школі, яку очолював народний артист України Василь Степанович Литвин. Виховна робота, яку проводила в школі, була наскрізь пройнята національним та патріотичним вихованням підростаючого покоління.Роботу її було відзначено багатьма грамотами відділу освіти, Шполянської райдержадміністрації та районної ради.
А ще Валентина Іванівна дуже добра й любляча дружина, мама й бабуся. Разом з чоловіком Миколою Миколайовичем виростили гарного сина Михайла, який після закінчення школи із золотою медаллю, закінчив інститут, зустрів свою кохану Таню, одружився і живе й працює в Києві. Тішить тепер їх внук Олег. А вони завжди його так чекають, бабуся найдобріші страви виготовляє, завжди цікавиться станом справ внука, всієї синової родини. Олег дуже добре навчався в школі-ліцеї, після його закінчення, складаючи ЗНО, набрав з математики 195 балів, а з фізики — аж 198. Яка ж це була радість для рідної бабусі та ще й математика за професією. Зараз він навчається в Київському політехнічному інституті і
залюбки буває в Кримках в рідних дідуся й бабусі.
17 грудня у Валентини Іванівни день народження. А 13 грудня святкував його її милий чоловік. Обоє вони народилися під
однією зіркою, обоє — Стрільці. А живуть вони дуже дружно, завжди разом, завжди підтримують одне одного, їм добре й цікаво вдвох. Від щирого серця бажаємо їм мирного неба, чистої води і ніякої біди. Хай приходять сонячні ранки, чисті і світлі світанки.
Хай добром повниться хата, на друзів хай буде багата. Бажаємо Вам від Сонця — тепла, від людей — добра і щоб довго для Вас ще калина цвіла. А ще бажаємо Вам у доброму здоров’ї правнуків діждати. І ще не одне нове покоління, до 100 років дожити та ще й без старіння!
Валентина МАРИЧ. с. Кримки.