Війна. Це — страшне слово з минулого, зовсім ні, не з минулого, а з теперішнього і, мабуть, із майбутнього... Ось така страшна незрозуміла війна «братерства» вихором увірвалася в нашу сім´ю, зруйнувавши в одну мить роками налагоджений лад, спокій, впевненість та сімейний затишок. Тридцятого серпня в зону АТО призвали нашого батька, і тільки тоді стало зрозуміло, що війна не десь там далеко — вона зовсім близько й дихає нам усім в обличчя. Розпочалися довгі дні чекання телефонного дзвінка, а коли висвітлювався невідомий номер, то відчуття страху охоплювало все тіло. Так тривало місяць, а потім зв'язок обірвався й протягом десяти днів жодної звістки. Тривожні думки полонили голову...
Раптом — дзвінок з невідомого номера, холод миттю пронизав тіло.
— Алло, я живий, просто розбив телефон... Із скупої чоловічої розмови стало зрозуміло: не шкодує, що він там, сумує за всіма, особливо за онуком, який без нього пішов до першого класу. Добре знаючи близьку, дорогу нам людину, зрозуміли: йому потрібна наша допомога, наша підтримка.
У скронях вирує думка: як допомогти рідній людині? З чого розпочати?! До кого звернутися, щоб передати посилку, а найважливіше — мобільний телефон?!
«Обдзвонили» волонтерів: одні вчора приїхали, інші — їдуть через тиждень. Ну що ж робити?! Як діяти? У нас часу — три дні, бо знову ротація. Об´єкт засекречений, тому до нього дістатися буде неможливо. Відчай. Хтось із знайомих підказує:
— А штаб «Самооборони»?
— Ні, не звертались.
Поспіхом їдемо до штабу. На щастя, відразу зустрічаємо координатора штабу Сергія Поперечного:
— Розповідайте! Уважно вас слухаю.
Квапливо розповідаємо, від хвилювання плутаються слова. Сергій Володимирович спокійно вислухав, по-військовому коротко та обнадійливо сказав:
— Заспокойтесь, зараз щось придумаємо.
Дійсно через 20 хвилин зателефонував:
— У вас все готово? Через дві години група військових від’їжджає в Айдар. Вас влаштовує такий варіант?
Виходу не було, тож нас влаштовувало все. Через два дні, подолавши ще багато перепон та блок-постів, передача була доставлена на місце. Добре, що в нашій державі є такі люди, котрі не бояться вирішувати складні проблеми, з якими не хоче або не може впоратися військове керівництво нашої держави. Зичимо сили та ентузіазму на звершення воістину благородних справ.
Рідні захисника України.
м. Шпола