Квітень традиційно гуртує небайдужих шполян на подвиги у наведенні краси у місті. Так і цьогоріч активні містяни озброїлися відрами, лопатами та господарським інвентарем і дружньо вийшли із домівок, щоб долучитися до весняної толоки.
Звільнитися від післязимового бруду — сама душа закликає. Тому з приходом тепла багато колективів і сільських активів взялися загрібати, замітати, сапати і саджати квіти у своїх населених пунктах. Зав’язалося й багато розмов про те, що оголошення суботників і побілка дерев — це пережитки радянського минулого, а хочеться ж сучасних підходів.
Та чимало активістів не чекали закликів на суботники, а самі наводили порядки не лише в своїх обійстях, а й в громадських місцях. Так, шполяни Лариса Ляшенко та Сергій Вдовіченко з власної ініціативи прибрали смітники у навколишніх лісах, де полюбляють відпочивати громадяни, але далеко не всі відпочивальники мають чисте сумління й свідомість, щоб прибрати за собою. Тож купи сміття, мов віддзеркалення рівня суспільної культури, прикро «прикрашають» наше довкілля.
Сергій ВДОВІЧЕНКО і Лариса ЛЯШЕНКО
Продемонстрували громадську солідарність і представники протестантських церков, які прибирали торішнє листя й опале сухе гілляччя у міському парку Слави. А весь трудовий колектив міської ради цілий день пропрацювали у парках та придорожніх зонах, звільняючи території від бруду.
За тим, щоб після прибирання листя не спалювали, стежить муніципальна інспекція Шполянської міської ради, яка не лише попереджає громадян про заборону спалювання відходів, сухої рослинності та опалого листя, а й складає протоколи під час рейдів-перевірок: покарання передбачає штраф для громадян від 340 до 1360 грн, для підприємців та посадових осіб — від 850 до 1700 грн і багато хто вже мусив заплатити стягнення.
Втім, попри велике бажання навести в місті лад і звільнити його від сміття, на жаль, ми ще довго матимемо проблеми з його утилізацією. Адже хоча й з 1 січня 2018 року українців зобов’язали сортувати всі побутові відходи за видами, згідно зі змінами до Закону України «Про відходи», для цього спочатку треба подбати про відповідну інфраструктуру для сортування сміття у місті. А ще важче — привчити людей розділяти його й кидати у потрібні контейнери.
Та життя не стоїть на місці, бо запит на відповідальний спосіб поводження зі сміттям у громадськості все ж є, тому управлінці мають передбачати такі плани у своїй роботі. А поки що стає помітним те, що стихійних сміттєзвалищ у Шполі суттєво поменшало, а території сяють чистотою. А чисто, як кажуть, не лише там, де прибирають, але й там, де не смітять!
Ганна ШВЕЦЬ