Життя лікарні пов’язане з іменем Віктора Нековаля
Пропрацювавши в лікарні майже 40 років, я не чув щоб колись згадували прізвище головного лікаря Нековаля В. Т. Упродовж останніх трьох місяців, вивчаючи історію медицини району, відкрив для себе цю непересічну особистість. Одначе для мене залишаються загадковими деякі сторінки історії нашої лікарні, пов'язані з іменем Віктора Тимофійовича. Спробуємо більш детально заглибитись в життя лікарні в 60-ті роки минулого століття, а вони й пов'язані з іменем В.Т. Нековаля.
Уродженець м. Стародуб, Брянської області (народився 29 серпня 1934 року) у 1952 році вступив на педіатричний факультет Київського медінституту ім. О. О. Богомольця. З відзнакою закінчує в 1958 році інститут, і ще в роки навчання проявив себе активним, енергійним, вмілим організатором та комсомольським діячем.
За направленням приїздить до Шполи, працює дільничним педіатром, а вже через рік займає посаду районного педіатра. У 1959 році після річного кандидатського стажу, прийнятий в члени КПРС. 1959 рік для Віктора Тимофійовича став не лише роком успішної роботи, професійного зростання, а й одруженням на красивій, розумній, непересічній акушерці Ніні Яківні. Молодим надають квартиру на другому поверсі будинку по вул. Соборній,10 (колишня Леніна), де пічне опалення та вода в колонці на подвір'ї.
У 1960 році головного лікаря Діденка Д. С. звільняють з посади й призначають 26-літнього Нековаля В. Т. На той час першим секретарем Шполянського РК КПРС був Северенчук М. М. Тоді всі кадрові питання вирішувались в райкомах. Принагідно нагадаю перших секретарів РК КПРС Шполянського району: Скоморохов, Бубновський, Осьмак, Селінок, Наконечний, Гугленко, Гришко.
На новій посаді й розкрився талант чудової, щирої, відкритої людини – як лікаря, і як прекрасного організатора та будівничого. Віктор Тимофійович мав неабиякий талант лектора, вміло володів авдиторією та легко переконував у своїх думках. Він зумів швидко згуртувати навколо себе колектив і успішно розбудовував охорону здоров’я району. Ініціював створення громадської ради охорони здоров’я Шполянського району на чолі з Героєм Соціалістичної праці Ткаченком М. М.
Мав підтримку з боку райкому партії, де працював і його друг Р. А. Шевченко. Діяльність Віктора Тимофійовича як головного лікаря, разом із громадською радою, була направлена на покращення матеріально-технічного стану закладів охорони здоров'я, підвищення кваліфікації лікарів, оснащення закладів охорони здоров'я сучасним обладнанням і апаратурою, впровадження нових методів діагностики і лікування.
Велика увага приділялась покращенню санітарно-освітньої роботи серед населення району. У 1960– 1969 роках побудовано будинок для лікарського здоровпункту цукрозаводу та райСЕС, водолікарню й котельню для неї, будинок тубдиспансеру та клінічної амбулаторії, прозекторську. В с. Лозуватка зведена лікарня на 35 ліжок, амбулаторія, аптека та будинок для лікарів. Побудована Антонівська дільнична лікарня на 25 ліжок, будинок для лікарів. Зведені типові приміщення ФАПів в селах Сигнаївка, Кримки, Мар'янівка. Проведена добудова Водянської дільничної лікарні, харчоблоку та акушерсько-гінекологічного відділення райлікарні; реконструкція стоматполіклініки та інфекційного відділення. Відкриті нові відділення: отоларрингологічне, офтальмологічне, психоневрологічний диспансер.
Проведена титанічна робота з узгодження на різних рівнях питання будівництва лікарняного комплексу, проєктної документації, кошторису на будівництво. Лікарня оснащується сучасною медичною апаратурою, придбаний флюороавтобус. Великого розмаху досягає санітарно- освітня робота серед населення району: створюються «кімнати здоров'я», в населених пунктах проводяться вечори запитань і відповідей, де спеціалісти проводять санітарно-освітню роботу серед населення.
Активно вивчається і впроваджується досвід роботи передових лікарняних закладів країни. На базі райлікарні проводяться обласні науково-практичні конференції з хірургії, отоларингології за участі професорів М. С. і О. С. Коломійченків та наукових працівників Київського медінституту ім. О. О. Богомольця. Лікарня визнається школою передового досвіду. Частіше в район навідується Михайло Сидорович Коломійченко.
У 1965 році після чергової конференції, М. М. Ткаченко звертається до свого друга-однокласника з ідеєю та допомогою в будівництві нової лікарні. Михайло Сидорович відповідає, що немає коштів на лікарню, але його просять допомогти отримати дозвільні документи, а кошти шукатимуть в районі. Пропозиція прийнята й розпочалась клопітка робота.
Тривалий час не могли визначитись з розташуванням лікарні. Район автостанції не підійшов з причини низького рівня ґрунтових вод. Район Дар'ївки, ніби-то, виник спонтанно, під час відпочинку там. Брати Коломійченки всіляко сприяли в будівництві об'єкту. Відшукано й проєкт одного з санаторіїв та зроблено необхідні зміни. Для будівництва лікарні, одним із дозвільних документів була експертиза місцевих ґрунтів, яка в СРСР проводилась лише у відповідному науковому інституті в Ташкенті. Для прискорення отримання дозволу Віктор Тимофійович з працівником Київського інституту кримським татарином М. А. Каюмом їдуть у квітні 1966 року до Ташкенту.
26 квітня 1966 року, проживаючи в готелі, потрапляють під землетрус. Центральна частина міста практично зруйнована й без даху над головою залишилось близько 300 тис. осіб. На щастя, наші «прохачі» залишились неушкодженими й дозвіл отримали.
У 1967 році розпочато будівництво сучасного лікарняного комплексу і 70-квартирного житлового будинку для медпрцівників.
У 1965 році Діденко Д. С., перебуваючи в підпорядкуванні Нековаля В.Т., відкриває першу в області стоматполіклініку й очолює її. У 1969 році першим секретарем Шполянського райкому був М. М. Селінок, який, як розповідають, мав своєрідний характер та норов, виникають суперечки між представниками молодого покоління.
Декілька молодих спеціалістів, в тому числі й з райкому партії та Нековаль В. Т. залишають район. Професор Федоровський запросив Віктора Тимофійовича до Києва на кафедру, але по дорозі в одній з поїздок, В. Т. Нековаль, перебуваючи в рейсовому автобусі, потрапляє в жахливу автопригоду й отримує тяжкі травми. Близько трьох місяців перебуває на лікуванні в Корсунь-Шевченківському й ще довго віновлюється в Шполі.
З грудня 1969 року В. Т. Нековаль переходить на роботу в м. Київ, де працював зав. організаційно-методичним відділом поліклініки №1 4-го головного управління МОЗ, пізніше – зам. директора Республіканського інформаційно-розрахункового центру МОЗ. З 1992 року очолював Центр медичної статистики м. Києва «Медінстат». За його ініціативи був створений Музей медичної статистики, над розвитком і удосконаленням якого працював до останнього дня свого життя. Віктор Тимофійович уболівав за долю лікарні, цікавився темпами її будівництва. Буваючи в районі, поповнював музей братів Коломійченків експонатами з Києва.
Далі буде.
Підготував Олексій Пірогов