1 січня виповнилося 110 років від дня народження провідника українських націоналістів Степана Бандери.
Його ім’я стало називним і асоціюється з націоналістичним рухом, боротьбою за незалежність України. Його іменем називають вулиці і проспекти, поважають і ненавидять водночас, твердо знаючи тільки те, що писали підручники з історії України. Ті, хто лишився жити на його малій батьківщині, гордо кличуть себе «бандерівцями».
У родині отця Андрія Бандери, активного релігійно-громадського діяча, депутата від Калущини в парламенті ЗУНР, було четверо синів і троє доньок. Двох синів розстріляли нацисти. А двох доньок вивезли на Сибір вже за радянської влади. За сина Степана, якого переслідували і польський, і німецький, і радянський уряди, батька розстріляли енкаведисти.
У Старому Угринові Калуського району, де жила родина священика і де народився Степан Бандера, знаходиться меморіальний комплекс. До 100-річного ювілею провідника ОУН тут провели реекспозицію та відтворили плебанію – хату священика.
Завідувач музею Степан Лесів розповів про намагання максимально відтворити автентичні речі, котрі належали безпосередньо родині Бандер, родині Глодзінських, звідки походить мати Степана Бандери.