І знову в Україні стартувала виборча кампанія. Ми проходимо природній історичний процес, в результаті якого все-таки колись наша держава визріє як цивілізована, високорозвинена спільнота у центрі Європи. Шполянщину у Верховній Раді за роки незалежності України представляв лише один земляк, родом зі Шполи — Олександр Ткаченко, який навіть займав у певний період посаду спікера ВР. Під час усіх попередніх парламентських виборів жодна спроба наших земляків не увінчалася успіхом отримати депутатський мандат. У цьогорічних перегонах беруть участь двоє кандидатів зі Шполянщини — Юрій Дядченко та Сергій Коваль, з якими кореспондент газети «Шполяночка+» вирішила поспілкуватися напередодні дня голосування. Першим подаємо інтерв’ю з Юрієм ДЯДЧЕНКОМ, жителем села Терешки, який працює на даний час заступником директора Терешківського НВК, депутатом Шполянської районної ради:
— Юріє Олександровичу, насамперед, розкажіть, чому Ви прийняли рішення балотуватися до парламен-ту і чому саме від партії «Сильна Україна»?
— Перш за все моє рішення пов’язане з тим, щоб у людей була альтернатива вибору. Я отримав пропозицію від цієї політичної сили і зрештою, все зваживши, вирішив її прийняти. «Сильна Україна» на цих виборах йде в оновленому складі, з Сергієм Тигіпком залишилися ті люди, котрі й у 2010 році підтримували ідею самостійної реалізації положень партії, без злиття з Партією регіонів.
— Якою уявляєте свою діяльність у парламенті?
— Я — освітянин, батьки мої теж вік пропрацювали учителями, дружина — вчителька, тож ми — освітянська родина. В мене немає бізнесу і ніколи не було, тож вважаю себе звичайною людиною, намагаюсь жити, як і всі пересічні люди. В галузі освіти я маю 29 років стажу. Будучи вчителем, 12 років працював класним керів-ником, випустив 2 класи, вісім років перебував на посаді директора Терешківського НВК, більше восьми років очолював відділ освіти Шполянської райдержадміністрації. Зараз знову працюю в Терешківсько-му НВК заступником директора. Усі проблеми цієї галузі я, без перебільшень, достеменно знаю, вирішував їх дуже багато в нашому районі. Отже, безперечно, працюватиму у депутатському комітеті з питань освіти і науки.
— На Вашу думку, освітянський загін Шполянщини підтримає Вас?
— В людей є право вибору, зокрема, в освітян. Чи підтримають? Думаю, так, адже з їх боку не маю нарікань за роки співпраці. Учителі — люди інтелектуальні, освічені, комунікабельні, добре орієнтуються як в політиці, так і в житті, аналізують і оцінюють все, що відбувається навколо. Краще як вчитель ніхто не може донести не лише до людей, а й до суспільства моральні цінності, відчуття патріотизму, гуманізму. На мою думку, саме вони мають брати активну участь у громадській, культурно-просвітницькій ді-яльності, формувати свідомість у громади, яка повинна впливати на владу, розвивати європейські цінності. Головне, щоб після виборів не було розчарування. Вважаю, що для галузі освіти можуть щось робити тільки самі освітяни, оскільки це їхнє, цій справі вони присвячують себе дотла. Серед вісімнадцяти кандидатів по нашому округу представник освіти лише я один. Це є нагодою перевірити рівень довіри до мене моїх земляків. Я знаю, що розум часто безсилий перед грошима. Хотілось би, щоб люди голосували за покликанням серця, а не за матеріальні блага. Маю велике бажання взяти участь у здійснені реформ в освіті на рівні законодавчого процесу і впевнений, що робота моя у ВР буде ефективною.
— Чи відповісте на питання щодо деяких закидів на Вашу адресу стосовно перебування в свій час у різних партійних осередках? Мабуть, саме це турбуватиме шполян, враховуючи підвищену політичну напругу після подій Євромайдану.
— За роки моєї роботи у відділі освіти я на собі відчув вплив політичних віянь на державних службовців. Будучи обраним депутатом районної ради від партії «Наша Україна», у мене було власне бачення щодо формування депутатської біль-шості на той час — разом з фракцією БЮТ. Мої соратники мали іншу думку. Але, відстоюючи свою позицію, ні з ким конфліктних ситуацій не створював, всі роки працював з людьми, зберігаючи повагу та розуміння до кожного. При царюванні ж Партії регіонів неможливо було відстоювати свої позиції — або ти «за», або не працюєш. Але я намагався з усіх сил не втягувати вчителів у ряди цієї авторитарної партії, туди, можливо, хтось записувавсь з власної волі, але я все робив для того, щоб не принижувати вчителів примусовим загоном у ПР. Зрештою, я як керівник з чіткою позицією і власними поглядами категорично не влаштовував районних керівників-регіоналів, яким важливіше було добитися мого звільнення з роботи, аніж цікавитися тим, чи тепло дітям у школах.
— Які маєте політичні погляди? Яких змін потребує сьогодні суспільство?
— Я за те, щоб кожен новообраний депутат пройшов в тій чи іншій формі через АТО. Це трохи їх наблизить до звичайних людей. А форма проста: вахтовим способом, а черговість проводити через жеребкування. Я за те, щоб у нашій державі закінчилися політичні розбрати з поділом портфелів на квотній основі зверху до низу, щоб усі державні посади займали люди-патріоти, професійні люди з прогресивним мисленням, які вміють прораховувати ситуацію на десятки кроків уперед. Я за збереження інтелектуального потенціалу в суспільстві, духов-ності, патріотизму — цю задачу виконує школа. Тож своє завдання як майбутнього законотворця я можу так сформулювати: перше — мораторій на закриття шкіл. Справа в тому, що закрити школу сьогодні великого розуму не треба, а от прораховувати наслідки і в соціальному, і в фінансовому аспекті — над цим треба вміти працювати! Далі — зберегти діючі програми «Шкільний автобус», комп’ютеризації шкіл, закріпити на законодавчому рівні наповнюваність класів не менше 3-х учнів, залишити на рівні 18 год. навантаження на учителя. Необхідно звільнити освітян від виконання не властивих їм функцій, котрі не стосуються навчально-виховного процесу, скоротити до мінімуму паперовий бум в освіті. І що важливо, звичайно, — забезпечити належне фінансування галузі освіти по державі, щоб працівники галузі отримували гідну зарплатню. Ще що важливо: необхідно спростити тендерні процедури по закупівлям, зробити їх більш гнучкими до змін, які відбуваються в державі. Наприклад, сьогодні є проблемою з опалювальним сезоном, адже вугілля із-за сепаратистів на Донбасі не поступає, потрібно негайно шукати дрова, бо жовтень-листопад все-таки не теплі місяці і діти мерзнутимуть. Наступне. Кількість перевірок освітніх закладів різ-ними силовими структурами потрібно скоротити, повністю заборонити адміністративний по-літичний вплив на освітян, проводити кадрову політику не за політичною приналежністю, а за наявністю професійного рівня, патріотизму, моральності. Разом з колегами по депкомітету я обов’язково долучусь до розробки законопроектів, котрі по-справжньому мінятимуть стан справ у державі, зокрема, нададуть можливість всім пересічним громадянам отримувати якісну освіту як в Україні, так і в розвинених країнах, усунути причини для відтоку висококваліфікованого людського ресурсу з України. Отакі завдання: здобудемо високий рівень освітянської галузі — здобудемо високий рівень життя в нашій державі!
Спілкувалася Наталія ДАВИДЕНКО.