СТОСУЄТЬСЯ КОЖНОГО
Ще декілька місяців тому, у вересневий сонячний день, біля господи Світлани Свиридюк у Сигнаївці збиралися непересічні гості — керівництво району і села, депутати, односельчани. З нагоди Дня усиновлення вітали одиноку матір сімох прийомних дітей, висловлювали слова подяки за свідому громадянську позицію, виконання високого обов’язку перед суспільством, створюючи умови для гідного зростання сиріт у родинній атмосфері. У її будинку панує дитячий щасливий і радісний сміх, на кухні пахне свіжою випічкою, дитячі кімнати обставлені меблями, на стінах — казкові герої, на підлозі — килими, а в дворі — живе ціле царство домашнього господарства: корова, птиця. На городі дозріли овочі…
Добре, що цей рік видався урожайним, надбали цілий льох картоплі, моркви, буряків, полиці завантажені сотнями банок із консервацією, а в коморі вдосталь цибулі та квасолі. Нелегко, напевно, справлятися з таким громіздким навантаженням і разом із цим виховувати прийомних дітей, які знайшли у ній справжню турботливу і люблячу матір, яка дала їм найважливіше — сім’ю. Здавалося б, що такому вчинку треба лише радіти, адже далеко не кожен здатен піти на такий жертовний крок — усиновити дитину і наділити її справжньою любов’ю, турботою і людським теплом. Та все, виявляється, має зворотній бік.
Шкода, що реалії нашого суспільства є зовсім іншими. Часто зіштовхуєшся з такими складними обставинами, що віднайти істину не завжди вдається. Так сталося і в житті Світлани Свиридюк.
Нещодавно телеканал «Інтер» продемонстрував черговий випуск телепрограми «Стосується кожного», героїнею якого стала... сигнаївська прийомна мати Світлана Свиридюк. Побачене вразило. Відзняті кадри свідчили про жорстоке побиття цієї жінки односельчанином Володимиром Кирилюком на очах у її прийомних дітей. На відео- і фотознімках пані Світлану неможливо було впізнати від синців і гематом, її били по голові палицею. За що ж так «покарали» її «добрі люди»?
— Все отут відбувалося, — розповідає 70-річна Неля Яківна, мати Світлани. Показує на місце перед хатою. — Світлана прив’язала корову біля Кирилюкового городу. Там були бур’яни метрів чотири заввишки — лопухи, амброзія. За це він прийшов і побив доньку держаком від лопати. Я намагалася відтягти, але він перебив мені руку. Все дворище було в крові. Діти на веранді зібралися, плакали. Просили: «Матусю, не вмирай». Коли Світлану несли до хати, викликали «швидку» і поліцію...
У лікарні в Світлани виявили тріщину в черепі. Поліція відкрила кримінальне провадження за фактом побиття як стосовно Кирилюка, так і стосовно Свиридюк.
— Зараз Кирилюк просить Світлану забрати заяву. Якщо ні — зробить усе, щоб будинок розформували, — говорить інший сусід Сергій Бондар. — Проти неї йде справжнє цькування, розказують, що дітей не годує. Так вони ж із дитячого будинку і ще не звикли, що їжа є і нікуди не дінеться. Може, й просили у кого яблука.
Дивує інше. У селі не засуджують того, хто у чужому дворі наніс важких тілесних ушкоджень хазяйці, травмувавши і без того порушену психіку дітей, які щойно почали адаптуватися до нормальних життєвих умов. Немає ані співчуття, ані підтримки, а навпаки — переважно звучить осуд, звинувачення, заздрість, злоба на її адресу. Сусіди зібрали проти неї підписи і написали скаргу на адресу районної влади, начебто вона не виконує своїх обов’язків опікуна, діти обділені увагою, голодні, ще й експлуатуються на городніх роботах.
— Розумієте, я не в тій сім’ї народилася, — каже Світлана Володимирівна, якій довелося пережити багато бід у житті: неблагополучні батьки і брат, їх хвороби та пиятика. Вона одна серед них стала на благополучний шлях, не вживає алкоголю, не боїться роботи, стала доброю господинею вдома і доброю матір’ю прийомним дітям. Саме життя змусило навчитися відстоювати свої права, боронити себе і протистояти всім, хто намагається образити її. Жила певний час в інтернаті і добре знає, що насправді відчуває в душі дитина-сирота.
— Тільки той, хто не знає, що таке прийомна дитина, тим паче з дитячого будинку, може так холоднокровно засуджувати людину і звинувачувати у якихось «гріхах», — каже жителька села, теж прийомна мати Галина Лоцман, яка побувала разом із Світланою на студії «Інтера» на її підтримку. — Нехай спочатку спробують всиновити хоча б одну дитину і пізнати цієї нелегкої участі, а тоді користуватися моральним правом закидати щось на адресу Світлани. Загалом у нас складна ситуація в селі, існує великий бар’єр нерозуміння...
І справді, Світланині діти навіть сільську школу не відвідують, а їздять до сусідньої Надточаївки.
Сільський голова Сергій Ошовський вважає, що в тому, що сталося, винувата сама Світлана, яка також нанесла побої своєму кривдникові. Спілкуючись із правоохоронцями, теж вагомої підтримки не було почуто, бо ця жінка завжди помічалася не в одному скандалі із сусідами, здатна на рішучу відсіч, ще й з такої сім’ї...
Світлана має рідних доньок — 23-річну Софію і Яну, 19 років. У 2016-му заснувала дитячий будинок сімейного типу і взяла сімох прийомних дітей.
Прийомна донька Світлани СВИРИДЮК Настя КОРЗУНОВА
з відзнаками, отриманими на літературних конкурсах.
Зараз Анастасії 17 років, Юрію — 16, Дмитру — 11, Катерині — 9, Дарині й Анастасії — по 6, Віталію — 4. Односельці ж запевняють, що Світлана вико-ристовує дітей як робочу силу.
Та у службі у справах дітей Шполянської райдержадміністрації займають іншу позицію. Як зазначила начальник служби Галина Григор’єва, у державі нині пріоритетним напрямком є всіляко підтримувати сімейні форми виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Світлана Свиридюк відповідає всім вимогам, котрі ставляться до прийомних батьків, інакше комісія ніколи б не надала дозвіл на створення будинку сімейного типу на базі її родини. Головне — щоб діти жили у комфорті, любові, сімейному затишку і отримували задоволення від життя в сім’ї.
— Як бачимо, Світланині діти щасливі, бадьорі, задоволені і веселі, вони забезпечені одягом, їжею, залучаються до домашніх робіт, про них піклуються, — каже Галина Володимирівна.
— Ніхто дітей не експлуатує. Гарно одягнені, нагодовані. Не можна вважати насиллям, коли діти прибирають своє робоче місце чи іграшки. А що сапають на городі бур’яни — то це нормальна річ для села. Люди обливають родину брудом через особисту неприязнь.
— Звичайна заздрість. — пояснює пані Світлана. — Думають, що я в дитячих грошах купаюся.
Я на дітей отримую 12 тис. грн. державної допомоги і все на дітей витрачаю: купую одяг, їжу, кімнати обставлені, на ліжках нові матраци, подушки. Регулярно приїжджають перевірки з району, області і жодних претензій не озвучують. Мої рідні доньки вже дорослі. Софія в Польщі працює, Яна в Києві навчається. Колись старша привела до нас подругу Світлану і просить: «Можна, вона з нами поживе? У неї мама померла, батько — алкоголік». Я дозволила. На неї ніхто грошей не давав. Вона вже вийшла заміж, має 5-місячну дитину, помогли їй хату в Сигнаївці купити... Мої прийомні діти після дитбудинку не вміли ні прибирати після себе, ні ліжко застилати. Стараюся їх всього вчити, пояснювати, бо як поїдуть, хто про них подбає? Найважчу роботу роблю сама чи прошу допомогти свою доньку, куму, подругу. Діти в мене не голодують. Це безсовісний наклеп.
Їсти готую, хліб печу, торти. Двох діток взяла із вродженими вадами серця — зробили їм операції, які коштували по 13 тисяч грн. Грошима допоміг місцевий депутат.
Менші діти часто для мами роблять подарунки — паперові квіти чи звірятка, з бісеру плетуть гарні вироби, проявляючи свої творчі таланти. А Настя навіть вірші пише, за які нинішнього року отримала відзнаки від райдержадміністрації.
— Як потрапила в сім’ю, стало морально легше, — розповідає прийомна донька 17-річна Настя Корзунова. Нині вона навчається на першому курсі Канівського коледжу культури й мистецтв. — Називаю Світлану мамою, вона навчила мене куховарити, прибирати, живемо ми дружно. Коли щось робимо, то разом. Ніколи на нас не кричить, важко працювати не змушує.
Але не всі «ображені» на «не таку» односельчанку. Є люди, котрі пройнялися глибоким спів-чуттям і розумінням, протягнули руку допомоги родині Світлани Свиридюк: Ольга Атаманенко, Лариса Пресліцька, родина Марчуків, Лоцманів, Лариса Мотрич, колектив служби у справах дітей. А сусідка Лариса Марчук, теж учасниця телепередачі, запевняє: Світлана заслуговує на повагу і є доброю і чудовою людиною, працьовитою жінкою. Увесь негатив проти неї пов’язує з її вольовим характером, який не терпить несправедливості і брехні, таких не люблять.
Отож нехай правоохоронці довершують кримінальні справи, комісії перевіряють виконання вимог до прийомної матері, районне керівництво компетентно розглядає скаргу жителів Сигнаївки і звідси формуються всі висновки про цю прикру історію. Головне — щоб дітям не нашкодили.
Якось один представник поліції зазначив у бесіді, що, на жаль, ми не живемо за американським законодавством, тому й виходить, що людину жорстоко побили у її дворі і водночас звинувачують. Та ми ж прагнемо будувати цивілізовану правову державу, то дай Боже, дожити до таких порядків.
Марія ОСИКА.