ВМИКАЄМО ЗАХИСНИЙ МЕХАНІЗМ

«…Сьогодні — ось все, що є; зараз — єдиний час, в якому ви є, єдиний час, в якому ви коли-небудь будете. Якщо ви хоче­те жити, значить — зараз або ніколи» (Ошо).

Надворі вже квітень... Весна по­вноправно вступила у свої права... Пробудились від зимового сну зем­ля, дерева та квіти. Ми всі чекаємо Великодня. Прокидаються і наші душі. Як хочеться наповнити їх сонцем,теплом, щастям і радістю...

«Та як можна радіти, коли у нас таке складне життя, стільки бід і про­блем», ― можливо, подумаєте ви.

Але ж життя у нас одне, іншого не буде, і ось так впродовж багатьох років можна лише сподіватися про те, що щось от-от зміниться, та так і не дочекатися цих змін. То чи варто витрачати його на образи, ниття, на надумані труднощі?

Давайте зізнаємося самі собі, що у гонитві за щастям ми перестали помічати прості речі, які є головни­ми людськими цінностями. Ми ро­зучилися спілкуватися по-доброму, цікавитись людьми, вміти радіти так, як радіють наші діти ― щиро і непідкупно.

Щоразу, задумуючись над цим, згадую свою улюблену книгу Елінор Потер «Поліанна». От би й нам на­вчитися бачити хороше навіть там, де його, здавалося б, і немає, як героїня цього роману...

Це дивовижна історія дівчинки-сироти, яку з «почуття обов'язку» взяла до себе сувора тітка. Поліанна вміла за будь-яких обставин радіти життю, бачити у всьому лише добре і хоро­ше. І це допомагає не тільки їй самій, а й людям, які її оточують, повертає до людяності, вчить нас знову того, що ми вміли, але вже забули. Адже абсолютно у будь-якій ситуації можна знайти позитивні аспекти, щось хоро­ше. У цьому і є суть гри героїні книги Е.Потер ― Поліанни. Завдяки цій грі вона ніколи не сумує. Адже у світі існує стільки приводів для радості, навіть у поганому. Насправді це зовсім не ди­тяча книга, а глибокофілософська, і дорослим набагато корисніше прочи­тати її і повчитися у цієї героїні щиро радіти тому, що ми маємо сьогодні.

Це так чудово, якщо людина відчуває себе щасливою і тим паче може дарувати радість іншим. Це прекрас­ний захисний механізм. Тож давайте вмикати його якомога частіше!

Лариса БАЧИНСЬКА.