ЖІНКИ-ВОЛОНТЕРИ
Лілія Усик — жителька Шполи, мати трьох малих діток, педагог за освітою, та її мама Галина Лоцман — художній керівник Сигнаївського будинку культури, мати чотирьох доньок та чотирьох прийомних синів, — першими розпочали волонтерську діяльність на Шполянщині. Початком всього став дзвінок знайомої з Києва, котра просила допомогти з придбанням необхідних речей солдатам. Так, різна допомога у вигляді продуктів харчування, засобів гігієни, військового спорядження, одягу та взуття почала збиратися в Сигнаївському будинку культури. У Лілії виникла ідея дізнатися про всіх хлопців з району, які вже знаходяться в гарячих точках, та забезпечити їх всім необхідним. Спочатку їх налічувалося трохи більше десятка, котрі були призвані з райвійськкомату. Разом з тим воювали добровольці, котрі пішли на Схід самостійно і вступили у добровольчі батальйони Нацгвардії.
Шлях до самої зони АТО пані Лілія торувала вже в липні 2014 року — мікроавтобуси з причепами поспішали в Чернігівську, Київську, Луганську і Донецьку області. Відвідували Анатолія Головкіна, Віталія Павлова, Василя Сорокіна, Олександра Савінова, Олександра Іщенка, Олега Слободяника, Олега Вихренка, Юрія Косована, Сергія Педченка, Олега Гаращенка, Тараса Дашка, Ігоря Ворожбицького та багато інших. Згодом їх число збільшувалося, але всі не залишались поза увагою волонтера Лілії Усик. Їхати зголошувалися водії-добровольці, власники мікроавтобусів Микола Павловський, Микола Савченко, Олександр Ткалич.
Усі потреби наших воїнів у бронежилетах, кевларових шоломах, формах, взутті, біноклях, раціях та іншому вдавалося задовольняти.
Тендітна і вольова жінка згодом вже орієнтувалася в цінах та назвах речей, про які досі нічого не знала, — спальні мішки з карематами, рукавиці, балаклави, наколінники і налокітники, портупеї, захисні окуляри і маски-окуляри, біноклі, форма «британка», ліхтарики з зарядним пристроєм, рації, кросівки, берци, генератори та багато іншого Почала шукати допомогу серед жителів району, підприємців, депутатів. Першим відгукнувся і надав допомогу Дмитро Кравченко (ГК «ЛНЗ»), який став основним спонсором поїздок волонтерів у зону АТО. Його вклад становить навіть не тисячі, а сотні тисяч гривень.
«Складними були останні місяці для нас. Тяжка хвороба дитини, довгі тижні лікування в обласній лікарні. А там, за кілька тисяч кілометрів, на передовій, твоєї допомоги і підтримки чекають мужні земляки, які стали на захист рідної землі, — це один з останніх звітів у соцмережах про недавню подорож на Схід Лілії Усик та Галини Лоцман. — Перша поїздка в цьому році не забудеться ніколи, адже вона стала найдовшою за подоланими кілометрами, і найтривалішою за кількістю днів. Цілий тиждень! Висловлюю подяку за наданий автомобіль військовому комісару і всім, хто подарував цей автомобіль. Напис «Черкащани — воїнам АТО» мали можливість бачити у кожній точці АТО, на всіх передових позиціях і блокпостах. Слова вдячності висловлюю нашим справжнім друзям, героїчним учасникам АТО, двом Тарасам зі Скотаревого — Дашку і Невідомому, які, відвоювавши рік, продовжують допомагати тим, хто тепер захищає Україну. До речі, зі слів хлопців, їздити в АТО дуже важко. І як ми це робимо вже близько двох років! Головним GPS-навігатором була моя мама — волонтер мама Галя.
Ця поїздка була особливою. Вперше була така велика перерва між поїздками. Вона заздалегідь планувалася довготривалою, адже і відстані між земляками, і кількість їх замовлень та прогнозованих зустрічей були великі. Тиждень в АТО...».
За цим пані Лілія дуже детально розповідає про кожного воїна, якого відвідали в зоні АТО, висловлює вдячність всім, хто долучається до організації поїздок, закликає до співпраці.
Все для фронту і перемоги! Ми не знаємо, коли настане той довгожданий день, коли звідусіль лунатиме: «Перемога!». Тож поки що наші волонтери, які вміють управляти часом, встигають охопити увагою чи не всіх наших земляків, які боронять нині нашу державу.
Теплий одяг, маскувальні сітки, передачі від рідних, буржуйки, матраци, «добреники» — все це та багато іншого прямує на лінію фронту у вщент завантаженому автомобілі. Щоразу вони відвідують по декілька десятків наших воїнів, детально вивчають їх потреби і по дорозі додому вже планують наступний маршрут і придбання необхідного вантажу. В цьому їм постійно допомагає велика кількість жителів Шполянщини, підприємців, керівників підприємств, сільгоспвиробників, школярів. Список всіх, хто допомагає, — надзвичайно довгий.
«Ці прекрасні люди постійно допомагають нам збирати допомогу для захисників. Ми продовжуємо допомагати захисникам і готуємось до наступної поїздки. Долучайтесь і ви! З повагою, волонтер Лілія Усик (098)225-75-12 (м. Шпола), координатор Галина Лоцман (096)296-00-47 (волонтерський центр в Сигнаївському СБК)», — на такій ноті завжди завершують свої звіти шполянські волонтерки. І всі небайдужі до майбутнього України шполяни, попри всі кризові явища, що супроводжують нині нашу дійсність, докладають всіх зусиль для того, аби наблизити Перемогу і зустріти з нею своїх захисників на рідній землі.
Наталія ДАВИДЕНКО.
Вручення Галині ЛОЦМАН ордена «За вірність народу України»за волонтерську діяльність та підтримку воїнів АТО в Адміністрації Президента України. 2015-ий рік.