Більше чотирьох місяців минуло з часу, коли шполянин Леонід Січкар відбув на військову службу в зону АТО. Відважного захисника Вітчизни щоднини чекала його сім’я — дружина Оксана та два маленькі синочки Максим і Владик. Війна на сході України для кожного сприймається по-різному, але для родичів воїнів, які перебувають на передовій, вона повністю змінила життя, свідомість, змусила переоцінити реалії і світобачення. День і ніч, як пори доби, не мають розбіжностей, бо щохвилини серце вболіває за рідну людину, а душа невпинно вторить щирі молитви до Всевишнього...
Леонід ще юної пори залишився повним сиротою разом зі своїм меншим братом Павлом. Проживав у свій час у Василькові, Лебедині, Ватутіному. У всьому його підтримував рідний дядько Григорій Миколайович з Ватутіного, який нині працює в столиці. Він першим зустрів 14 січня рідного племінника з львівського потяга, яким Леонід прибув з військової частини. Отримавши першу десятиденну відпустку, він мав прибути з Луганщини до Львова, де офіційно поставлена відмітка в рамках здійснення ротації. А вже з Києва Леонід поспішав із дядьком до рідної Шполи, затишної домівки, де зосереджений найцінніший для нього рай на землі — кохана дружина і дорогі синочки. А окрім них біля під’їзду багатоквартирного будинку зустрічали свого друга, сусіда, кума і зятя цілий гурт близьких людей. Сльози радості супроводжували теплі обійми, щасливий дитячий сміх, адже тато приїхав додому!
Леонід ділився враженнями про свої воєнні будні, оцінює ситуацію на Донбасі з власного бойового досвіду. «Люди, котрі там проживають, — звичайні, як і ми з вами, — розповідає боєць. — Але дуже вирізняється убогість сільської місцевості і якась разюча зазомбованість. Українського телебачення там немає, про всі події там дізнаються з російського телебачення, які висвітлюються ним по-своєму. Тому вони всерйоз вірять, що так звані «укропи» й бандерівці їдять людей. І постійно дивуються, коли ми віддаємо продукти, навезені нам волонтерами, місцевому населенню, лікарні, голодним дітям...».
Те, що росіяни постійно заперечують свою військову присутність на українській землі, є правдою. За словами Леоніда, позиції української армії обстрілюють з важкої артилерії, котра постійно прибуває з Росії на укріплення сил бойовиків, часто обстріли здійснюються взагалі з її території. Але не зважаючи на небувалу агресію бойовиків, в рядах яких воюють проти України російські і чеченські найманці, українські бійці гідно тримають удар, нізащо не збираються здавати позиції, рішуче налаштовані нищити окупантів. Великої вдячності зі слів Леоніда заслуговують волонтери, які забезпечують воїнів всім необхідним. Зокрема, до нього особисто неодноразово приїздили і земляки Лілія Усик та Сергій Поперечний. А сьогодні, перебуваючи в ці дні у відпустці, був би вдячний всім, хто допоможе придбати для його частини зарядно-пусковий пристрій потужністю 24 вати.
Наталія СТОРЧАК (фото автора).