21 листопада в Україні відзначили День Гідності та Свободи. Хоча це і відносно молоде свято, воно дуже важливе для українців. Присвячений цей день Помаранчевій революції 2004 та Революції Гідності 2014 років. Особливого значення він набув в умовах повномасштабного вторгнення росії. Час і обставини лише підтверджують: події 2013-2014 років хоч і були трагічними, але зовсім не марними. Вони стали початком шляху до європейської України. Нині росія знову намагається «відкинути» Україну у минуле, однак незламність українців вчергове доводить – цього не буде ніколи.
У дні, коли згадуємо, як починалася Революція Гідності, розповідаємо про історію цього дня та те, що він означає для нашої держави.
Історія цього дня
День Гідності та Свободи можна назвати наступником Дня Свободи, який відзначали 22 листопада з 2005 по 2011 рік на честь Помаранчевої революції. Але це свято було скасовано указом екс-президента Віктора Януковича, який ухвалив відзначати День соборності та свободи 22 січня.
Тоді Янукович скасував свято, оскільки не знав, як поводитись цього дня на офіційному рівні. День свободи заснував президент Віктор Ющенко у 2005 році на честь Помаранчевої революції, внаслідок якої Янукович зазнав поразки у третьому турі виборів.
21 листопада 2013 року розпочалися протести проти рішення тодішньої влади про призупинення курсу на вступ до ЄС та скасування процесу підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Цей крок спричинив обурення українців. Обстоюючи гідність та свободу, загинули 106 людей, понад дві тисячі отримали поранення, пише ZN.UA.
День Гідності та Свободи було встановлено указом президента від 13 листопада 2014 року.
Що ми отримали
Суперечки стосовно того «що нам дав Майдан» точаться і досі. Однак є незаперечні факти, які говорять за себе краще, ніж будь-які роздуми чи припущення.
Спроба перетворити Україну на проросійську диктатуру – саме те, проти чого повстало українське суспільство у 2013-2014 роках. Помстою за цей вибір українців стала агресія росії, яка триває досі. Але, попри окупацію частини території, жахливі людські жертви та величезні матеріальні втрати, Україна не лише не зламалася. Вона пройшла вражаючий шлях перетворень у різних галузях.
Не всі сподівання та прагнення, з якими люди виходили на Майдан, вдалося реалізувати. І все ж самовідчуття українців свідчить про глибокі, докорінні зміни: якщо у 2012 році лише трохи більш як 40% громадян пишалися своєю приналежністю до України, у 2021 році таких було уже понад 70%. Можна тільки здогадатися, як цей показник збільшився нині. Зростання цього значення різко пішло вгору саме з 2013 року, йдеться у дослідженні «Укрінформу».
Часто говорять про російський слід ще на Майдані. І небезпідставно. ФСБники консультували українську владу. Допомагали і радили, як протидіяти протестам. Це підтвердили в ГПУ. «Була поставка ніби «гуманітарної допомоги» – великої кількості спецзасобів посиленої дії – світлошумових гранат, газових гранат. Були приїзди представників адміністрації російського президента», – зазначаав сого часу в інтерв’ю «Радіо Свобода» начальник департаменту спеціальних розслідувань ГПУ Сергій Горбатюк. Нині ж росія вже відкрито продовжує свої злочини, уже відкрито воюючи.
Найяскравішою ілюстрацією того, чого уникнула Україна завдяки Революції Гідності, є доля Білорусі. Протягом багатьох років наша північна сусідка виконувала роль принадної вітрини щільних союзних стосунків з росією: мовляв, прийміть їх та отримайте дешевий газ, «порядок» і «стабільність». Яку ціну довелося заплатити Білорусі за ці бонуси? У першу чергу, це призвело до маргіналізації національної культури, мови, ідентичності. Слідом за ними зникли права та свободи. Ясно лише одне: проросійська диктатура завела Білорусь у глухий та страшний кут.
Повернення до демократії
З демократією Віктора Януковича поєднувало лише те, що він прийшов до влади демократичним шляхом. Далі він уже діяв як за підручником для диктатора-початківця: максимально розширити власні повноваження, кинути опонентів за ґрати, підкорити собі всі гілки влади, шахраювати на виборах, обмежити свободу слова та зібрань, застосувати брутальну силу.
Так, він не встиг побудувати ефективну авторитарну систему, але дуже старався. А дещо спільне було навіть з якими-небудь латиноамериканськими диктаторами – наприклад, потяг до розкоші, власні незаконні штурмові групи для боротьби зі своїми супротивниками під час масових заходів.
«Януковичу було замало тих повноважень, з якими його обрав народ України. 30 вересня 2010 року, на догоду новій владі, Конституційний Суд повернув редакцію основного закону 1996 року, утвердивши президентсько-парламентську форму правління замість парламентсько-президентської. Таким чином, Янукович зламав вибудувану раніше систему стримувань і противаг. Тільки завдяки перемозі Майдану вдалося повернути президентську посаду в рамки, які були визначені компромісом 2004 року.
Колишня співдоповідачка ПАРЄ по Україні Ганне Северінсен уже в квітні 2010 року, через два місяці після обрання Януковича президентом, була вражена швидкістю згортання демократії в Україні. У жовтні того року експерти вже казали про перехід України до «квазімонархії». А у 2012 році міжнародна неурядова правозахисна організація Freedom House констатувала, що влада централізована в руках однієї сім’ї, а Янукович проводить в Україні «путінізацію», – пише «Укрінформ».
Сучасна Україна, навіть за всіх обмежень, які накладає на неї необхідність відбиття ворожої агресії, демонструє сталий демократичний поступ.
Здатність захищатися
Не з власної волі Україні доводиться відстоювати свій цивілізаційний вибір, зокрема, зі зброєю в руках. І вона вміє це робити.
«На початку війни на сході України у 2014 році українська армія була настільки погано оснащена, що звичайні громадяни в’язали шкарпетки, жертвували металобрухт і навіть спільнокоштом купували танк для солдатів на передовій», – писала інформаційна агенція Reuters.
Після багаторічних руйнівних процесів, а також втрати значної кількості техніки в окупованому Криму й під час війни на Донбасі, наша армія підвищила рівень бойової підготовки, отримала озброєння українського та західного виробництва та почесне місце у світовому рейтингу військової сили. У 2022 році вони 22-гі. Неофіційно ж, здається, перші.
Краще без усього, але не без волі
Звертаючись до українців з приводу відзначення Дня Гідності та Свободи, президент Володимир Зеленський наголосив, що українці можуть залишитися без світла та гарячої води, але ніколи не залишаться без волі.
«Усі побачили, який в нас народ. Готові віддати останнє. Готові стояти до останнього. Не втратили гідність, мужність, віри в себе. І об’єднались, щоб не втратити волю. Не втратити незалежність. Не втратити Україну. Можем залишитись без грошей, без бензину, без гарячої води, без світла, але не без волі – і це залишається незмінним», – зазначив він.
У своєму зверненні президент згадав і кожного, хто нині бореться за українські незалежність:
«Усі побачили, які в нас захисники й захисниці. Як можна дати відсіч одній із найбільших армій світу й стати однією з найкращих армій світу. Хтось скаже: звучить гучно. Так. Наше військо звучить гучно. І останні вісім років. І останні дев'ять місяців. Коли до загартованих бійців приєднуються музиканти, актори, олімпійські чемпіони, айтівці, науковці, бізнесмени. Сотні тисяч українців, які не сіли в літак, а стали в чергу до військкомату. І пліч-о-пліч стали на захист нашої мрії. Навіки вільної України.
І всі побачили, на що здатні наші цивільні. Всі побачили, які в нас громадяни! Як можна ставати живою стіною на шляху військових колон окупанта, голіруч спиняти й розвертати ворожі танки й БТРи. Попри постріли та шумові гранати виходити на мітинги в окупації. Берегти український прапор і дочекатися ЗСУ. Затопити своє село, щоб не дати оркам проходу на Київ. Збити російський безпілотник банкою консервації. Дати окупантам насіння, щоб на місці, де вони згинуть, соняшники проросли.
І всі побачили, які в нас лікарі, пожежники, рятувальники, залізничники, енергетики, фермери. Як можна бути на чергуванні кілька тижнів поспіль. Витягати з поля бою десятки поранених. Оперувати під бомбами й кулями. Під бомбами й кулями провести посівну та зібрати врожай. Читати лекції студентам онлайн, в окопі. Отримати диплом бакалавра онлайн, в окопі.
Усі побачили, які в нас волонтери й небайдужі люди. Як можна за лічені години зібрати на безпілотники, швидкі, оптику, на тепловізори. Як дістати все. Купити все. Привезти все. А потім дістати, купити й привезти знову, бо це було не все. І в кожному селі варили борщі і закривали тушкованку на фронт, бо ми згоріли б від сорому, якби наші воїни їли прострочені пайки, як орки.
Ми готові віддати останнє, щоб український воїн виглядав гідно. Воював гідно. Перемагав гідно. І всі побачили, який у нас бізнес. Не олігархи, а сучасний, креативний, людяний і відповідальний бізнес. Як можна свій офіс, готель чи спортзал перетворити на прихисток для переселенців. Як бренди модного взуття шиють армійські черевики. Дизайнери жіночих суконь – бронежилети. Виробник садових меблів виготовляє їжаки. Зіркова модель готує їжу для бійців і біженців. Телеведуча робить «Бандера-смузі». Доктор наук сортує «гуманітарку» в Польщі. А оперний співак евакуює на своєму авто сотні людей.
Всі побачили, які в нас діти. Як вони відмовляються від смартфонів і ґаджетів, щоб передати кошти на армію. Як миють машини та продають малюнки, збираючи на ЗСУ. Як хлопчик втікає з дому, щоб записатись у ТрО. Як дівчинка з простріленими ногами 15 кілометрів веде авто, щоб вивезти чотирьох поранених дорослих».
Революція Гідності – не лише те, що в музеї, під склом, в підручниках історії. Нині багато тих, хто пам’ятає та брав участь у тих подіях, продовжують боронити нашу країну від російських імперських амбіцій. Разом із тим, підростає нове покоління – ровесників Майдану, дитинство яких минає під час війни. І це покоління вже зовсім інше. Україна змінюється, Україна бореться і Україна обов’язково переможе.
Підготував Сергій Зубатов