Численні небезпеки чатують на сучасну людину у світі — штучний інтелект, стихійні лиха, генно-модифіковані рослини. Але поруч з такими високотехнологічними та глобальними катаклізмами будь-кого може спіткати такий казус, в який і повірити важко. І не знаєш, чи махнути на нього рукою та від душі посміятись, чи бідкатися, переживаючи його знову і знову. Саме такий казус стався з жителем Шполи паном Павлом. Його та спеціалістів-ветеринарів обдурив кіт.
А все почалось одного погожого, чи не дуже, дня, коли на подвір’ї з’явився кіт-волоцюга. І так він жалісливо дивився та нявчав, що вже й виганяти стало шкода. Тож підгодували його та й спати полягали. А наступного дня вселився у кота біс. Накинувся на господиню, як на шмат ковбаси, та й розідрав тій литку, ледве відтягли.
Хазяйка звісно в паніку, а чи не заніс брудний дворовий кіт їй якусь заразу, бо там недалеко і до сказу, а хвороба така що оййойой. Як лякали в далекі «совкові» часи — от сказишся і отримаєш сорок уколів в живота. Тож жінка, не вагаючись, кинулась до лікарів, а чоловік, перетворившись на блискавичного месника, одразу приніс покарання хулігану, вперіщивши того чоботом. Та так, що кіт беркиць і ніяких ознак життя не подає.
Шкода стало тваринку господарю, тож завернувши постраждалого у три торбини й відніс його до лікарні ветеринарної медицини. Ну і заодно зробити аналіз на наявність вірусу сказу. Про це ж так часто застерігають ветспеціалісти! От тільки від напівмертвого пацієнта ветлікарі відмовились. Немає в них умов для утримання кажуть, а патматеріал на дослідження теж неможливо взяти, бо ж тварина ще дихає. Покуйовдився пан Павло з зеленими халатами, а ті вперлись і ніяк. Плюнув чоловік, розвернувся йти та й пригрозив зопалу, що на таку роботу напише він скаргу до обласного керівництва. От це якраз і подіяло, що кінець кінцем кота взяли на огляд.
Як же здивувався герой нашої публікації, коли знову звернувся до місцевих «айболітів» за результатами досліджень, щоб же ж взнати, чи варто остерігатися страшної хвороби? Та виявилося, що кіт… утік з ветлікарні. Мабуть, досвідчений вуличний хуліган, вочевидь, неодноразово потрапляючи в подібні халепи, прикидався напівмертвим та ретельно сплановував, як обдурити спеців і кинутися навтіки.
Пан Павло таки зателефонував до обласного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області і, розповівши про все, «спалив» шполянських «горе-професіоналів». Хіба ж з таким жартують? Та чи відповість хтось за бездіяльність і недбальство в цій історії? Хтозна. У наш час розраховувати на здоровий глузд у коридорах системи, напевно, не варто.
Марія ОСИКА