НАШІ В ПОЛЬЩІ
Останнім часом українці, зокрема і багато шполян, масово від’їздять до сусідньої Польщі, щоб отримати освіту або заробити на життя. Поляки відкрили для них великий ринок праці, де мінімальний розмір заробітної плати становить вдесятеро більше, аніж в Україні. За деякими статис-тичними повідомленнями, у Польщі нині працює близько одного мільйона українських заробітчан. Як передає Polskie radio, українці щороку передають з Польщі в Україну близько 5 млрд. євро — банківськими переказами, або привозять готівкою. Те, що українців у Польщі аж дуже багато, підтверджує і популярність польського серіалу про українських заробітчанок зі Львова.
Окрім цього, Польща приваблива для українських абітурієнтів освітою європейського зразка. Більшість із них навчається в Польщі на платній основі. Для польських навчальних закладів це вигідно через те, що в останні роки польська молодь їде навчатися за кордон. Тому там зацікавлені у наших студентах і пропагують в Україні свої заклади. Середня вартість навчання обходиться українським студентам близько 1000 євро на рік.
Цікаво знати, як живеться у цій європейській країні нашим співгромадянам.
Можу з упевненістю сказати, що кожен випускник задумувався, де йому буде краще далі навчатись, бо освіта зараз займає вагоме місце в досягненні своєї мрії. Хтось робить вибір на користь вітчизняних навчальних закладів, та сьогодні стало особливо популярним навчання за кордоном. Це й не дивно, оскільки закордонна освіта дає хорошу путівку в життя, роботодавці в усьому світі особливо цінують випускників престижних європейських і американських університетів. Найбільше випускників обирають навчання саме у Польщі — близькій нам сусідній державі.
Безумовно, поїхати за кордон, де все чуже і незнайоме, дуже складно. Не легше і батькам студентів. Вони звикли часто бачити своє чадо, яке зараз у великому місті намагається всіма своїми силами закласти фундамент для майбутньої кар’єри.
Навчання
за принципом самонавчання
Мій знайомий, колишній випускник Шполянського НВК ЗОШ№3-гімназії і майбутній лікар Яків Зверховський здобуває нині освіту в Польщі. Він розповів про програму навчання свого вишу — Ягеллонського університету у Кракові, найбільшого і найстарішого у Європі.
— Сама програма дуже цікава, адже створена нашими викладачами, професорами, і підручники надруковані також спеціально для неї, — розповідає Яків. — Предмети дуже тісно переплітаються, це дозволяє вивчити більше матеріалу, розуміючи його з усіх боків. Наприклад, фізіологію можна вчити з використанням засвоєної інформації на лекціях з біохімії. Дуже багато семінарів, практичних занять, заходів із запрошеними викладачами інших вузів — навіть з-поза меж Польщі.Яків закінчив перший курс, до нового міста звик. Знайшов багато друзів, знайомих, відкрив для себе багато нового, але на це потрібен був час.
— Взагалі, далеко не відразу розумієш те, що ти дорослий і на тобі груда відповідальності, — зазначає Яків. — Все через те, що знаходишся за тисячу кілометрів від батьків, живеш самостійним життям.
Але попри всі початкові складності закордонна освіта має свої переваги. По-перше, це чудова можливість спілкуватися з носіями іноземної мови. Доведено, що при цьому людина швидше навчається мовним навичкам. Друга, не менш важлива, перевага — фахівець отримує диплом міжнародного стандарту. З ним можна претендувати на працевлаштування у будь-якій розвиненій країні світу, відкриває широкий спектр можливостей. Навчання побудоване за принципом самонавчання, а тому й вважається максимально наближеним до практики. До того ж, у значній мірі людина збагачує свій внутрішній світ, кругозір, що допомагає вільно почуватися у будь-якому суспільстві.
Коли їдуть не вчитися,
а заробляти
Якщо раніше робочі мігранти з України до Польщі переважно були із західних областей, то тепер ринок праці поляків поповнився українцями з північних, східних областей, Криму. Мінімальна заробітна плата в Польщі становить близько 13,5 тисяч гривень, це майже в десять разів більше від української (1378 грн.). Для України ця сума значно вище середнього рівня доходу громадян. Більшість заробітчан працюють офіційно. Легальне працевлаштування дає українцям право на безкоштовну медицину. Щоправда безкоштовного візиту до лікаря, або операції треба чекати два-три місяці, а за гроші невідкладно надають якісні послуги.
Охоче погодилася розповісти читачам «Шполяночки+» про свої заробітки у Польщі жителька Шполи Леся ДЕРИКІТ.
Ось її історія:
— Мій чоловік рік тому поїхав до Польщі за робочою візою. Реалії були такими, що в рідній Україні він працював зранку до вечора, а сім’ю прогодувати не міг, з кредитів не могли «вилізти», хоч і жили дуже скромно. Минув рік і повертатись сенсу не було. Щоб зберегти сім’ю, вирішили, що поїду і я теж. Донечці ж уже 13 років, незабаром треба вступати до вузу, а вчити дитину немає за що. Потрібно і з голоду не вмерти, і дітям освіту дати. Та ще головне — щоб після здобуття освіти вона була забезпечена роботою з гідною зарплатою. На превеликий жаль, в Україні при таких тарифах за навчання і зарплаті в півтори тисячі гривень довго прийдеться заробляти. Уже не кажу про їжу, одяг та комунальні платежі…
Поїздка обійшлась чоловікові у 7000 грн., а мені дещо менше — у 5000, бо я їхала до нього без посередників. Роботу сама шукала. Сашко працює будівельником з 8-ої до 16-ої години, розмір зарплати — 600—700 доларів, я працюю прибиральницею теж з 8-ої до 16-ої і отримую 500 доларів. За житло платимо 200 доларів, ще 200 дітям висилаємо, на харчування на двох в місяць виходить 100 доларів, решту грошей можемо відкласти. Для нас такий варіант вижити — справжній вихід. Хоч як би нам хотілося жити вдома, у своєму будинку, який ми дуже важким трудом купували! До речі, цікавий факт. Подібний рівень життя наша сім’я мала в 2007 році в Україні, коли Сашко працював на Шполянському заводі запчастин, а я — у відділенні «Приватбанку». Ми теж тоді разом мали 1200 доларів на місяць!
Мовний бар’єр — не проблема
Олександр мову знає вже добре — вивчив за рік. Я тільки трішки володію, але все одно є маленький результат. З мовою взагалі проблем немає, вона зрозуміла для нас і дуже схожа на українську. Особливо легко людям із західної України — поляки їх говір краще розуміють.
Загальне враження про Польщу маємо позитивне. Щодо рівня життя, то ось наведу приклад: середня зарплата — 3000 злотих, хлібина коштує 1, 6 злотих, 1 кг м’яса — 10 злотих. Але за всіх говорити не можна. Тут доля по-різному складається. Хтось потерпає крах і їде додому через тиждень, хтось відкриває бізнес і має дуже хороший дохід. Та найбільша біда українців в Польщі — це інші українці, які дурять один одного і тут, беруть гроші за безкоштовні вакансії і перепродують запрошення втричі дорожче.
У Польщі скрізь надзвичайно чисто, все нове, гарне, люди нічого не псують, всі чемні і милі. Я хоч і прибираю, але відчуваю себе, як пані! До українців поляки ставляться дуже добре. Всі питають, чи я люблю Росію. Людей зі сходу по-іншому сприймають, бо навіть поляки їх тут відрізняють від інших українців.
З історії
Історично склалось, що поляки і українці були тісно між собою пов’язані. Багато українців жило на території Польщі і навпаки. Та після Другої світової чекав зламний період — з 1944 році почалася примусова довготривала депортація етнічних українців на територію Української СРСР. Комуністична польська влада за підтримки радянської, вирі-шила повністю розпорошити українську меншину в Польській республіці. Згодом був обмін територіями між Польською республікою і УРСР. В результаті такого обміну українців силоміць виселяли з етнічних земель. Депортація проходила в декілька етапів, у тому числі насильницьким методом із застосуванням озброєної армії обох сторін. Але не всі українці були депортовані після Другої світової. Частина була розселена по території Польської республіки: українців з етнічних південно-східних земель переселили на північно-західні окраїни Польщі. Між ними існували тісні зв’язки, утворилась українська діаспора, залишилися українські школи. В період так званої «хрущовської» відлиги у 1956 році для української діаспори у Польщі почав виходити суспільно-культурний тижневик «Наше слово», який став своєрідним рупором українців. У середині 60-х років тираж тижневика перевищив 21 тис. примірників, що свідчить про високу кількість українців у Польщі. У тижневику друкували заборонених в Україні письменників, дисидентів. Видання існує і до цього часу, але тижневик втратив покоління українців, наклад впав до 3 тис примірників. Шкіл з українською мовою викладання у Польщі залишилося лише чотири.
Юлія ЗАРУДНІЦЬКА. м. Шпола.