Як захистити дітей від «комплексу бідності»

ТЕМА ДЛЯ РОЗДУМІВ

Фінансове виховання дітей в сім’ї — тема дуже складна, як і будь-яка інша, що стосується власне виховання. Так відразу і не зрозумієш, яким шляхом піти. Переглянувши безліч різних публікацій у газетах, журналах, зрозуміла: пишуть одне й теж, тільки різними словами. Проте, знайшла кілька цікавих порад, що і подаю на ваш розсуд.

У кожної дитини є мрія, яку вона може і повинна втілити в життя. Подбайте, щоб вона відкладала десяту частину своїх заощаджень чи інших грошових надходжень на свою мрію, а інше витрачала на свій розсуд. Або іще таке. Якщо дитина віддала свої кишенькові гроші жебракові чи поділилася з товаришем, поясніть, що, ділячись із ближнім, ти повинен узгоджувати свої вчинки зі своїми можливостями. Якщо ти вирішив віддати останню сорочку товаришу чи подрузі — тобі доведеться відчувати дискомфорт, який є прямим наслідком твого вибору. Звичайно, треба допомагати, але до всього підходити серйозно, а не піддаватися емоціям. Не секрет, що дитина — це дзеркальне відображення батьків. Тому вплив на розвиток економічних уявлень дитини має тільки особистий досвід батьків (як батьки поводяться із грішми) і ніяк не інтелект, вік чи матеріальне становище сім’ї. Якщо в членів родини розумне, тверезе ставлення до грошей, то дитина прийме це за модель своєї поведінки.

Хоча будьте готовими до того, що у кожного правила є свої винятки... На думку деяких експертів, дворічна дитина здатна зрозуміти, що тато працює, заробляє гроші, на ці гроші він може купити іграшку чи ласощі. У 3 роки малюк вже розуміє, що у тата чи мами при собі немає грошей на ляльку чи машинку, але тато чи мама неодмінно повернуться сюди через деякий час, щоб купити іграшку. У 4 роки дитина здатна зрозуміти, що батькам інколи треба заощаджувати на ту чи іншу річ, чи бодай іграшку. П’ятирічна дитина вже трохи вміє рахувати.

Склавши список необхідних продуктів, залучіть дитя до планування. Не забудьте включити в цей список ласощі для дитини. Уявлення про ціну грошей дитина зрозуміє до 8—9 років. Чим старша дитина, тим більше вона дізнається про товарно-грошові відносини і їх колосальну роль у взаєминах людей. Зі старшою дитиною років 10—11 обговорюйте прості фінансові питання.

— Нашій 2-річній дитині зрозуміло тільки те, що вона йде в садочок тому, що тато і мама йдуть на роботу, — ділиться досвідом молода мама зі Шполи. — А якщо дитина не стрибає на батуті — то мама просто не взяла гроші, хоча наступного разу дитя нагадає мамі взяти із собою гаманця з грішми.

— А наша 8-річна дитина самостійно може зробити незначні покупки, дуже ретельно вибирає товар, — каже інша мати. — Ще й переглядає на кожній упаковці термін придатності. Відкладає заощаджені кошти в скляну банку. Крім того, може піти на базар і продати зібрані в саду груші, яблука, абрикоси (під пильним наглядом дідуся). Хоча дитина зовсім гроші не рахує, у неї три поняття: багато (не залежно від кількості грошей, головне — кількість купюр), мало або зовсім немає, — і тоді вона шукає, що б таке продати.

Наявність у дитини своїх коштів (подарованих, зароблених) створює для неї можливість самостійно приймати рішення про необхідність тої чи іншої покупки. Дитина сама може обрати час, місце і предмет покупки. Обмеженість суми змушує її визначати пріоритети і аналізувати можливі варіанти витрачання коштів.

Діти чують 20% того, що ми їм говоримо і 80% інформації вони вбирають, дивлячись на те, як їхні батьки тратять гроші. З обережністю використовуйте слово «ні» у питаннях фінансів. Якщо ваша дитина забажає мавпочку, то чому б і не так. Коли скажете «ні», то заблокуєте шлях назавжди, а дитина вміє чекати. Моя знайома на таку заяву своєї крихітки відповіла: «А чому не підготуватися до появи цього створіння, треба якомога більше про нього дізнатися. І дитина шукає все, що стосується мавпочки в книгах, Інтернеті, швидко переключаючись, тож через тиждень і не згадає». Але моя знайома не сказала «ні» і дитина поповнила свої знання про тварин, а натомість купила черепашку за власні гроші. «Ні» у питаннях фінансового виховання треба вживати в крайніх випадках, як і в інших сферах дитячого життя, бо формує «комплекс бідності». Викиньте зі своєї лексики фрази «це дорого» «немає грошей» — це установки комплексу бідності, натомість говоріть, як цього досягти, що для цього потрібно зробити.

Постійно дитині говорити про цілеспрямований рух, інтерес до майбутнього, до знань, змін, бути активним, впевненим у собі, ставити цілі і досягати їх. Неважливо, чи стане ваша дитина в майбутньому фінансистом, вченим, лікарем чи водієм, — головне, щоб малюк став успішним, зумів знайти своє покликання, радіти життю і при цьому був упевнений у своїй фінансовій незалежності.

Ярослава ПРИСЯЖНЕНКО. м. Шпола.