Першим показником витонченості особистого смаку власника будинку є меблі з дерева. Деревину століттями використовували для виготовлення меблів на замовлення для еліти суспільства. Натуральне дерево – це найкращий матеріал, який готується від природи, довговічний і естетично прекрасний. Саме такі меблі приносять в інтер’єр той неповторний домашній затишок і тепло, які недоступні штучним матеріалам. Розкіш і ексклюзивність будинку забезпечує оригінальний інтер’єр, який створюють майстри, виготовляючи неповторний меблевий ансамбль. «Шполяночка+» поспілкувалась із жителем с. Матусів, майстром з виготовлення меблів з дерева, різьбярем — Віктором Костиріним, щоб дізнатись детальніше про його захоплення.
— З чого почалось таке захоплення?
— Почалось усе з того, що після школи я одразу пішов працювати у столярний цех. Там були різні люди, з різними життєвими позиціями. Дехто мав не найкраще минуле, але був чудовим майстром із різьби по дереву. Вони займались геометричною різьбою, різали шкатулки. Один хлопець мене по-справжньому надихнув, і я почав у нього розпитувати деталі роботи. Так я виготовив свій перший різець. «Якщо хочеш почати різьбу — зроби свій різьбець» — основне правило для різьбяра. Кажуть, якщо його зробиш, вистачить терпіння, то займатимешся цією справою довго. Адже зробити різець теж складно, потрібно витратити день, якщо не більше. А на складніші різці, то і поготів. Раніше це було моє звичайне хобі, яким я займався вечорами, після роботи. До речі, маю 15 років досвіду роботи столярем. А ось у вересні буде рік, як я не ходжу на роботу. Тобто моє хобі переросло в самостійний бізнес.
— Де берете ідеї для створення?
— Я усе вигадую самостійно. Звичайно, погоджую усе з клієнтами, беру до уваги їхні побажання, але переважно ідеї надаю самостійно.
— З якого дерева виготовляєте?
— З будь-якого. Критеріїв відбору деревини немає, адже з будь-якого можна вирізати щось. Звичайно, є такі, що розсипаються, тобто «сухостойні» дерева. Коли починаєш працювати з такими деревами, шматочки розпадаються і робота гальмується. А в цілому виготовити якийсь виріб можна навіть з твердих порід, головне – бажання і любов до цієї справи. Часто мені кажуть, що необхідне терпіння, я завжди заперечую такий стереотип. Потрібна любов до цієї справи, до дерева.
— Скільки часу приблизно займає виготовлення одного виробу?
— Усе по-різному, це залежить від складності роботи. Наприклад, якщо взяти невелику шкатулку, то її можна виготовити за один день (навіть з лакуванням). А якщо взяти ліжко, то саме виготовлення займатиме близько тижня, а різьба по ньому — день-два. Це – як спорт, що більше робиш, то швидше виготовляєш наступне. Якщо у практиці уже було таке, то далі йде швидше і, відповідно, професійніше. Нещодавно я робив складне замовлення, у якому безліч нечітких і однакових завитків. Спочатку було складно і навіть страшно, але один за одним і вже ніби відчуваєш азарт.
— Як проходить сам процес виготовлення?
— Для початку необхідна площина на якій збираюсь працювати, тобто брус. Я йому малюю форму, обрізаю. Далі створюю ескіз, погоджую із замовником, якщо є така необхідність (в основному уже дивляться на дереві). Далі переношу ескіз на потрібну кількість сторін. Потім виконується сама робота по різьбі. Кінцевий результат фіксується лаком. Їх, до речі, у мене багато, на будь-які вподобання та фінанси.
— Скільки деревини потрібно для того, щоб виготовити, наприклад, ліжко?
— Приблизно 10–12 дошок. На різьбі багато відходів. Дивлячись, яку обирає замовник. Якщо це наскрізна, де повністю дірки, то втрачається багато деревини.
— Яким виробом пишаєтесь найбільше?
— Мабуть, найбільше пишаюсь виробом з ескізом села Матусів та гербом України, який наразі знаходиться у нашому РАГСі. До цих виробів я підійшов патріотично. Мені здавалось, що це перші роботи, які я не зможу виконати. Сумнівався у своїй професійності, але дарма. Хоча, кажуть, що не потрібно бути впевненим у собі, потрібно мати сумніви, тоді усе вийде. Але і зациклюватись на цьому не варто.
— Чи були якісь невдалі спроби у практиці?
— Були звичайно, і чимало. Навіть з самого початку, коли я тільки починав робити різці, я неправильно їх заточував, заколював. Щоб правильно його виготовити потрібно мати справу не тільки з деревом, а й з металом, бути обізнаним у марках сталі, знати, як закалити, потім, як заточити. Бо якщо не так заточиш, то різати ніяк не буде. Це складна процедура, дехто навіть надсилає поштою мені різці з інших міст, бо не можуть навчитись цьому.
— У Вас є свій YouTube канал, де Ви демонструєте процес роботи. Як вирішили його створити, з якою метою?
— YouTube канал був створений 2 роки тому для того, щоб показувати роботу до найменших дрібниць усім поціновувачам такого захоплення. Наразі у мене понад 2 тисяч активних підписників. Серед них українці, росіяни, молдавани, естонці, поляки. Я намагаюсь поділитись своїм досвідом, розповісти усе до дрібниць. Є люди, які проникаються такими відео, а є ті, хто швидко загоряється і так само швидко згасає. У цілому я виставляю відео, які знімав 2–3 місяці тому, бо спочатку багато роботи, потім уже монтую і публікую. Можу сказати, що цей канал допоміг мені знайти свою аудиторію однодумців та навіть друзів!
— Що у вас зараз в планах?
— Взагалі хочеться облаштувати собі майстерню. Фінансова ситуація зараз нестабільна, тому я вимушений скинути ціну на свої вироби. Це для того, щоб і людям було доступно, і я міг заробити. Але завдяки цьому у мене вистачає роботи завжди. Тому я намагаюсь людяно підходити до кожного свого клієнта: пропоную десь зекономити, обрати більш бюджетний лак для покриття чи щось інше. Словом, намагаюсь увійти в становище. Тому сподіваюсь, що незабаром і моя мрія здійсниться.
Спілкувалась Юлія ЗАРУДНІЦЬКА
