Любов до квітів, наполегливість і бажання не здаватися привели шполянку Євгенію Узюмову до справи, яка стала не лише джерелом краси, а й внутрішньої рівноваги. Журналісти «Шполяночки» дізналися, як ротанг допоміг майстрині знайти себе та заспокоєння навіть у непрості часи.
Квіти в домі Євгенії були завжди. І з часом їй захотілося, щоб улюблені рослини мали не просто звичайні горщики, а гарні, охайні й довговічні кашпо.
«Квіти я завжди любила. І мені захотілося спочатку спробувати для себе, щоб мої квіти були в гарних кашпо», - згадує майстриня. - Спершу це була ідея лише для себе. Та згодом з’явилася думка: а чому б не запропонувати такі вироби й іншим?".
Ротанг у житті Євгенії з’явився близько трьох років тому. Перший досвід був зовсім невдалим.
«Я купила матеріал, спробувала - і в мене нічого не вийшло. Взагалі не клеїлося. Я дуже засмутилася і просто відклала все», - зізнається вона.
Кілька тижнів заготовки пролежали без руху. Але бажання не здаватися виявилося сильнішим.
«Я вирішила спробувати ще раз - і вийшло. Коли зробила перший виріб, була вражена. Я зрозуміла: якщо бути наполегливою - усе вийде».
Відтоді почалися навчання, експерименти та перші роботи, які Євгенія викладала в інтернеті. Друзі підтримали й похвалили. Спочатку вона плела виключно для себе, а згодом вирішила - можна братися і за замовлення.
Так хобі поступово переросло у справу, яка не лише дає результат, а й допомагає заспокоїтися.
«Мене ця робота дуже заспокоює. Мені подобається сам процес плетіння. Я від цього отримую справжнє задоволення», - каже майстриня.
Процес створення кашпо - це не лише красива фінальна картинка, а й багато часу та підготовчої роботи.
«Я використовую відра, які обплітаю ротангом. Кашпо можуть бути різні: круглі, у вигляді мішечка чи на ланцюжку. Дуже часто самі замовники пропонують варіанти того, що вони хотіли б бачити, а я це втілюю. У результаті виходить непогана робота», - розповідає Євгенія.
Для своїх виробів вона використовує тільки ротанг.
«Мені він подобається, бо не вигорає на сонці й не боїться морозу».
На один виріб може піти від кількох годин до значно більшого часу - усе залежить від розміру та складності.
«Спочатку горщик потрібно помалювати, зробити дірочки. Якщо горщик невеликий, звичайним свердлом його не просвердлиш - пластмаса може бути крихкою й тріснути. Тому я спочатку використовую паяльник, а вже потім свердла. І тільки коли основа готова, беру ротанг, відміряю, натягую стійки й починаю плести», - пояснює майстриня.
Найменш улюблений етап для Євгенії - підготовка основи.
«Нудніший момент - коли малюю і роблю дірочки. Він займає чимало часу. Це такий “чорний” варіант роботи».
А от найприємніше - саме плетіння.
«Коли я вже плету, роблю візерунок, бачу, як іде процес та лягає колір, як формується косичка чи ланцюжок - це для мене найкраще».
Іноді трапляється, що виріб «не слухається», і тоді доводиться починати знову.
«Коли поспішаєш - через замовлення або через відключення світла - можеш щось пропустити. Буває, зверху є дірочка, а знизу немає. Тоді доводиться повністю розплітати назад. Це трохи дратує, але такі моменти бувають», - зізнається майстриня.
Та попри всі труднощі, найбільше надихають відгуки людей.
«Мені дуже приємно, коли пишуть, що в реальності вироби навіть кращі, ніж на фото. Для мене важливо не просто, що людина отримала замовлення, а що їй справді приємно, що їй подобається моя робота».
Є й замовлення, які стають особливими. Зокрема від людей, які підтримують і надихають на нові спроби.
«Є замовниця, місцева жителька, яка часто казала: “Спробуй, у тебе вийде”. Вона мене дуже заохочувала й часто замовляла такі вироби, які я ще ніколи не робила. Я пробувала - і в мене виходило».
Саме так з’явилися перші нестандартні роботи: декоративна кружка, великий фонтан на 40 літрів, різнокольорові кашпо зі складними візерунками.
«Коли робила фонтан на замовлення, потрібно було зробити багато дірок, бо це ж фонтан. Я тільки в інтернеті таке бачила, але подивилася певні моменти, над чим треба працювати, дещо придумувала сама, щоб ротанг краще лягав або візерунок був щільніший. Коли робиш щось уперше - ставишся до цього з особливим трепетом. Такі вироби завжди для мене особливі».
Повномасштабна війна змінила внутрішній стан і відчуття творчості. Але саме робота з ротангом стала для Євгенії своєрідною терапією.
«Це дуже допомагає. Навіть зараз, коли ввечері вимикають світло, темно, холодно або під час тривоги. Я одягаю ліхтарик на лоб і плету - і це мене дуже заспокоює».
Євгенія мріє про розвиток своєї справи. Хоче стабільності, планує оформитися як ФОП, розширювати асортимент і пробувати нові вироби.
«Хочеться рости, покращуватися, пробувати щось нове. Хочеться отримувати замовлення на постійній основі, бо мені це приносить задоволення. А ще хочу спробувати такий виріб, як чобіток - уже маю намір придбати майстер-клас. Також планую взятися за котобудинки. Це моя мрія на найближчий місяць - спробувати щось нове й розширити свої можливості», - ділиться майстриня.
А жінкам, які мають талант, але бояться зробити перший крок, Євгенія радить просте, але важливе:
«Головне - не здаватися. Моє перше кашпо теж не вийшло, я все відклала. Та згодом зрозуміла: справа не в тому, що я не можу, а в нестачі знань. Потрібно ще раз спробувати і навчитися. Я вірю, що цьому може навчитися кожен і створювати красу власними руками навіть у непростий для всіх час».