«На продтоварах знесли цех гречаної крупи» – нещодавно таке повідомлення в соціальних мережах викликало справжню хвилю обговорень серед шполян. А «обурені» користувачі, не цікавлячись реальним станом речей, знову не проминули нагоди завезти свою «заїжджену платівку» про знищення підприємств району. Шполянський завод продтоварів — одне із тих підприємств, якими по праву пишаються шполяни, а його смачні «Золотисті чіпси» та солодощі «Жайвір» куштують не лише в області, але й по всій Україні. Тож, тема так званої «загибелі продтоварів» не могла обійти і нашу редакцію. Журналісти «Шполяночка +» поспілкувалися із директором підприємства Олегом Кошовим аби з перших уст почути про реальний стан справ «продтоварів».
- Олеже Миколайовичу, нещодавно в місцевих шполянських інтернет-спільнотах активно обговорювали те, що на заводі почали розбирати цехи, як то цех гречаної крупи. Прокоментуєте?
- Так, ми дійсно розібрали колишній цех гречаної крупи, якщо так «голосно» можна назвати те аварійне приміщення, яке понад 10 років не працювало і не приносило жодного прибутку. Цех був побудований ще у післявоєнні часи. Будівля складалася частково із дерев’яних елементів і потребувала витрат, щоб бодай не завалилась. Вона простояла бозна скільки часу і використовувався лише як комора для старого обладнання.
- А повернутись до виробництва крупи не думали?
- Наше підприємство не виробляє крупу вже років з 20, і нині, повертатись до цього питання, по суті, немає жодних передумов – якщо ви не знаєте, то в нашому регіоні вже давно ніхто не сіє гречки. Сировина для цього напрямку просто відсутня. Але давайте не будем про минуле, давайте про сучасне! Сьогодні в нас з’явились можливості для розвитку інших напрямків виробництва. Місце колишнього цеху – це лише частина території, де в недалекому майбутньому постане новий цех для виробництва снеків, розміром 4 тисяч кв. метрів. Це дозволить нам виробляти 400 –500 тонн готової продукції на місяць. Це буде абсолютно нове, сучасне приміщення з новітнім обладнанням. Наш завод обмежений в території і для створення нового цеху нам доводиться знаходити вихід – розбирати старе, щоб побудувати щось нове. І скажу вам по-секрету, що новий цех – це лише початок модернізації нашого заводу. Це ціла програма змін, розрахована на 5 років.
– Чи не пов’язані, часом, такі нові можливості для розвитку підприємства із співпрацею з ГК «ЛНЗ»?
- Так, ви маєте рацію, найдена синергія і співпраця з ГК «ЛНЗ» справді дала нам новий поштовх для розвитку. Сьогодні замало просто виробити продукт. Ще треба знайти куди і як його презентувати. Не секрет, що зараз всі борються за свого споживача. Для того, щоб виходити на нові ринки і конкурувати, треба йти із першокласними, якісними і безпечними продуктами, яких має бути ще й в достатній кількості. Якщо ти виробляєш три ящики навіть найкращого продукту, то ти можеш з’їсти його сам і роздати родичам. А якщо ти хочеш співпрацювати із великими мережами магазинів, то треба створювати не три ящики, а вал продукції і робити це безперебійно. І саме для цього нам потрібна ГК «ЛНЗ», яка може постачати нам стандартизовану якісну сировину. Це для нас велика перевага, адже, зрозумійте, не можливо сьогодні замовити сировину в одного постачальника, завтра – в іншого і розраховувати на стабільність у постачанні, нормальну ціну, ще й якість може підвести… а смак вже зовсім інший. У цьому випадку, найякіснішою сировиною для нашої продукції нас може забезпечити ГК «ЛНЗ», якій теж вигідно постачати свою продукцію не десь там за кордон, а прямо тут, на місці. По суті, це та співпраця, яка приведе не лише до розвитку підприємства, а й до розвитку території, де ми працюємо: нові робочі місця – це зменшення відтоку молодих людей за кордон, нові податки – це ремонти доріг, благоустрій, інфраструктура і таке інше.
- Чи йдеться про викуп «продтоварів» Групою компаній «ЛНЗ»?
- Ні! Про продаж заводу у власність «ЛНЗ» не йдеться. Це співпраця двох місцевих підприємств. Акціонери, як фізичні особи, можуть напряму мати відносини, використовувати свої можливості в побудові бізнес-планів, участі в фінансуванні різних проєктів, виступати як гаранти і т.д., але це – акціонерні тонкощі, мабуть, звідси і чутки. Ніяких «продажів» заводу немає і не буде.
- Як Ви реагуєте на такі «закиди»?
- Всіх, хто дописує у соцмережах про знищення «продтоварів», якщо так пече, запрошую до нас у гості. Я готовий кожному надати відповідь. Не може бути знищеним завод, цехи якого гудуть, виробляючи продукцію. (сміється – ред.) Мало того, навіть незважаючи ситуацію з COVID-19, ми вийшли на обсяги докризового 2019 року.
- Ви згадували на початку інтерв’ю про поступову реконструкцію за 5 років. Що мається на увазі?
- Перший етап – будівництво цеху насіневих снеків. Другий – модернізація кондитерського виробництва. Далі – будівництво логістичного центру.
- І все це на території «Продтоварів»? Де будете поміщатись, адже територія не така вже і велика…
- Сьогодні ми «затиснуті» в приміщеннях, які будувалися в радянські часи і були «заточені» під обладнання тієї ж давності. Крім того, якщо подивитися на планування заводу, то всі наші виробництва розташовані по периметру у невеличких приміщеннях, які не дозволяють розширення. Тому будемо розвиватися «в середину». А територія насправді – величезна! Просто вона неефективно використовувалась. Наприклад, для того, щоб сьогодні збільшити виробництво нашої халви, треба поставити лінію довжиною 44 метри. А в нас всього їх 18 метрів. Тому, ми хочемо це все модернізувати. Щось перенести, щось побудувати з нуля. Звісно, запланована реконструкція буде доволі складним процесом, бо нам треба оновити виробництво, не зупиняючи діюче! Це складно, але реально і ми це вже почали робити.
- І наостанок, у чому таки секрет довголіття заводу?
- У розумінні того, що час іде і потрібно змінюватись. Ви ж не будете їздити на старій «Волзі», коли є можливість керувати «Ніссаном»? У кожному бізнесі варіантів завжди два. Або йти вперед, або ж залишатися на місці, щоб вже за три-п’ять років зупинитися назавжди. Ми свого часу змінювалися і адаптувалися до нових умов, що й дозволило вижити підприємству. Сьогодні знову настав такий момент. У нашій роботі це нормально, коли є «сірі» і «білі» смуги. Щоб розвиватися, треба вчасно реагувати на виклики і орієнтуватись на запити ринку, навіть з такими амбітними та складними планами розвитку, якими я з вами поділився. Але я впевнений – зможемо!