Історія Шполянської заготконтори безуспішно завершилася в нинішньому році не без скандального супроводу. Як повідомлялося раніше, майновий комплекс колишнього успішного підприємства був проданий районним споживчим товариством понад десять років тому, а новий власник не тільки не організував тут виробництва, а й заборгував у сумі 150 тис. грн. міському бюджету за використання земельної ділянки. А нещодавно за його мовчазної згоди та недбалості працівників виконавчої служби майновий комплекс було розібрано та пограбовано. Шполяни вкотре з сумом провели поглядами в «останню путь» ще одне підприємство. А колись тут невпинно кипіла робота, робочі місця мали багато шполян, а влітку — ще й школярів старших класів.
У фотоальбомі під назвою «Стара Шпола» зі світлинами Василя Фарштейна, оприлюдненому в соцмережах Інтернету, днями тривало обговорення однієї фотографії, де і зафіксовано активні дні цієї заготконтори. Дописувачі з усіх куточків України у своїх коментарях поділилися спогадами про далекі роки процвітання підприємства. Серед них — Леонід Матусов з Ізраїлю, який народився і виріс у Шполі, а його тато — Хаскиль Йосипович Матусов був першим директором, який її з нуля побудував і створив передове рентабельне підприємство. На цій посаді Хаскиль Матусов пропрацював з 1962 по 1973 рік. Разом з тим активно долучався до благоустрою центру міста, значним фінансуванням допомагав будувати центральну площу, дитячі садочки, куди допомагав влаштовувати дітей своїх працівників.
Виробництво тоді тривало в три зміни, робочих розвозили по домівкам на транспорті. Працювали консервний цех, цех із засолювання, забійний цех, яйцефабрика, бондарний цех та інші. Продукція відправлялася вагонами по всьому Радянському Союзу і за кордон.
Багато шполян пам’ятають Хаскиля Йосиповича, він був вимогливим директором, але дуже любив людей, багато для них робив добра. Влітку завжди молодь підзаробляла в заготконторі і тепер, через 40 років, багато хто з теплотою згадує ті часи.
Сьогодні Хаскилю Йосиповичу 91 рік, проживає в Ізраїлі разом із сином. Самостійний і бадьорий, користується великою повагою у сина, який завжди прислухається до його порад. Дуже сумує за Україною, адже тут пройшло все його життя. Багато хто вважає, що ставлення до роботи і людей таких керівників як він, велика відповідальність і прагнення звершувати намічені цілі є хорошим прикладом для сучасної молоді. Колись він вірно служив рідному місту, віддавав багато сил і праці для його благополуччя. Сьогодні ж всім серцем вболіває за мир на своїх дорогій малій батьківщині та щиро мріє якнайшвидше дізнатися в новинах світу про закінчення війни та стрімкий рух до процвітання милої серцю України!
Наталія ДАВИДЕНКО.