Забутий пам’ятник: чи є надія в Географічного центру України зустріти своїх туристів?

У розпалі вирує період відпусток та подорожей. Кому щастить саме в ці липневі дні відправитися на світ подивитися — той обирає, напевно, місця, пов’язані із цікавими об’єктами, мальовничими краєвидами, історичними пам’ятками, обплетеними легендами, де вже повиростали цілі рекреаційні зони. А чи є потенційні туристи з інших областей, котрі наразі планують відвідати  саме серце України, її географічний центр? Можливо, таких співвітчизників чи закордонних друзів знайдеться й багато. Але із чим ми зможемо їх зустріти, чим подивувати, зацікавити, щоб надовго залишити у їх пам’яті особливі враження? На жаль, хіба що можемо поділитися нереалізованими ідеями побудувати комплекс «Географічний центр України», які жили свого часу в кабінетах Шполянської райдержадміністрації. Та вони непомітно з роками згасли.

Небайдужий житель Шполи Костянтин Лопатін надіслав на адресу редакції листа у кому порушує тему географічного центру України як потенційної іміджевої родзинки Шполянщини. На його думку, ця особливість приваблювала б туристів, приносила дохід у місцеву скарбницю, забезпечувала людей робочими місцями, популяризувала наш край.

«…— Ми з гордістю говоримо всім гостям нашої Шполянщини: «Ми знаходимось в самому центрі нашої держави!» Чимало часу спливло, як це було офіційно визнано, а символ цього центру і досі стоїть недобудований, хоча свого часу й гроші були виділені на цей об’єкт, і виконавці начебто призначалися, — пише Костянтин Вікторович. — Нині ж є лише незрозумілий проект. Багато в кого виникає питання до керівництва району: яка подальша доля цього задуму, бо й проектом важко назвати те, чого нема. А виділені на нього гроші де? Хто відповідальний за це будівництво? Може було б слід запитати про результати цього будівництва?

Так і стоїть цей шпиль як символ безгосподарності і безкарності, яким би могли пишатися шполяни, відвідувати туристи…»

Питанням про подальшу долю комплексу «ГЦУ» задаються й багато інших шполян, які теж мріють про туристичну привабливість Шполянщини. Нагадаємо, що згідно з даними Державного комітету природних ресурсів України (Наказ N 95 від 20 травня 2005 року «Щодо уточненого місцезнаходження географічного центру України») географічний центр України має координати 49°01'39" північної широти і 31°28'58" східної довготи. Отже, він розміщений на північній околиці села Мар’янівка Шполянського району між райцентром Шпола і селом Матусів Черкаської області.

У 2011 році на цьому місці почали зводити історико-географічний комплекс, який так і назвали «Географічний центр України». За цей час монтований шпиль, що залишився без завершення інформаційно-символічної композиції, але вже обріс кумедними оповідками. У 2013 році напередодні Дня незалежності України на цьому місці мав проводити мітинг Арсеній Яценюк із своєю командою опозиційних на той час політичних сил. Тодішня влада Президента Януковича взялася чинити опір таким планам опозиціонерів і… спиляли шпиль! Мало того, ще й підірвали асфальт на цьому місці, обгородили його, навезли купи піску й каміння, імітуючи будівництво. Яценюк тоді відмінив свою поїздку, але до «ГЦУ» прибули обласні й районні противники Януковича, які гучно поскандалили із представниками влади, а викладене в простори Інтернету відео назвали «Тулубюгендом». Після цієї події шпиль приварили знову. Колишній голова ОДА Сергій Тулуб і був ініціатором будівництва шпиля, допомагав із виділенням на нього коштів. Однак за декілька років з невідомих причин він його припинив, а проектної документації та фінансового звіту, здається, й справді ніхто й не бачив ніколи.

Минула Революція Гідності і цей об’єкт то зусиллями активних громадських активістів, то коштом місцевих підприємців так-сяк вдавалося утримувати, хоча б обкошуючи територію. Встановлені головою РДА Володимиром Потапенком два флагштоки однієї чудової ночі зникли назавжди (господарської жилки вистачає серед нас!). Але, окрім флагштоків, ідей, як бачимо в районного керівництва бракне щодо подальших кроків у будівництві комплексу. Жодного поруху енергії й натхнення. Хіба що на папірцях із року в рік передається пропозиція обласній держадміністрації включити до обласної програми соціально-економічного розвитку області наш «ГЦУ», де на неї ніхто не зважає. Та й немає тих, хто наполегливо б запалював це питання.

За словами районного архітектора Олени Яровенко всі документи підготовлені та проходять експертизу в Черкасиукрдержбудекспертизі. Кошторис також коригуватиметься, щоб подати пропозиції на виділення коштів Державного фонду регіонального розвитку, або гранту від Європейського союзу. Чому кошти не виділялись до цього, відповіді Олена Миколаївна не змогла надати, бо це їй невідомо. Вона впевнена, що задум проекту дуже гарний, і повинен був приваблювати туристів як з України, так і іноземців.

— Там за цим шпилем має бути зроблена півкуля, на якій — гранітна мозаїка в українському орнаменті. Навколо півкулі мають стояти гранітні блоки з написом: «Географічний центр України». За цим пілоном будується підпірна стінка — бетонна 11-метрова на півдугою. На ній блокуються плити із пісковика. Приїжджають скульптори та художники з усієї України і на цьому пісковику кожна область, кожен регіон готує якусь свою пропозицію у своєму стилі. Та дуже гарний проект і дуже гарна задумка. Але кошти, кошти, кошти…, — каже Олена Яровенко і сподівається, що вони таки з’являться, можливо, у наступному 2019 році.

 Натомість, навколо частково зробленого знаку періодично розгоряються глобально-політичні пристрасті. Нещодавно черговий опозиціонер — вже в особі палкого грузина Міхеїла Саакашвілі, зосередив увагу українців на цьому вже легендарному місці, запропонувавши встановити тут не якийсь там комплекс, а саму Адміністрацію Президента України!

Але і це все, як і попередні ініціативи, так і завершилося голослівними твердженнями, гучними заявами та обсмоктуванням теми в соціальних мережах. А шпиль як стояв, так і стоїть, сумно височіючи посеред поля, заростаючи бур’яном та  потроху осипаючись. І здається, що вже ніколи гіди не розповідатимуть веселих історій та легенд, пов’язаних з його, таким коротким, але вже бурхливим існуванням.

Сергій ЗУБАТОВ