Прочитав в Інтернет-виданні «Новий формат», що півсотні депутатів Верховної ради України пропустили 90% голосувань за минулий рік. Лідерами у цьому списку є Бакулін, Льовочкін, Рабінович, Мураєв, Дзенгельський, Живаго, Звягільський, Онищенко, Клюєв. Це, так би мовити, «рекордсмени» відвідувань пленарних засідань у 2017 році. Решта «браття», що навідується до зали парламенту, теж себе не переобтяжують непосильною роботою. Хтось вирішує свої особисті справи по телефону, хтось ганяє по залі, інші відсиджуються в кулуарах, буфеті, туалеті, куняють, відсипаються в кріслах, читають газети, ведуть задушевні розмови. Життя у них комфортне і прекрасне.
А коли приходить час ухвалювати якісь рішення, спікеру доводиться кілька разів ставити його на голосування.
І виникає у мене, як і в кожного небайдужого громадянина, доречне запитання: а для чого нам такі «слуги» потрібні? Уявіть собі будь-якого працівника, який би не ходив на роботу, чи ходив, коли йому заманеться. Як би з ним вчинив роботодавець? Звісно, розпрощався б з таким кадром. І не полюбовно, а відповідно до кодексу про працю. А наші «законотворці», що перебувають на роботі у народу, котрий є джерелом влади, та мають бути взірцем законослухняності, — ігнорують закони.
А як вони зарозумно і зі знанням справи повчають нас життю, ходячи по різних телеканалах, чи навіть, маючи свої, та так розпинаються за нас, грішних! До слова, Рабінович і Мураєв, які не «злазять» з телеекрану, могли б визначитися, де їм краще — на телебаченні, чи у Верховній Раді.
Як казав герой фільму: «За державу образливо!», тобто, за всіх нас. Хтось скаже, що критикувати всі вміють, а які ж дієві пропозиції внесеш?
Вважаю, що для прийняття законів можна обійтися не 450, а 150 депутатами — від кожної області по 5, та ще по одному з великих міст. Краще менше, але якісніше. Тоді «слуги» змушені будуть частіше спілкуватися з тими, хто їх обрав, відповідати на запитання — особливо незручні: про «приватизовані» заводи, комбінати й фабрики, земельку, яхти, нерухомість домашню й закордонну, яку слід було вказати в е-деклараціях. Вони ж живуть зовсім у іншому вимірі, не мають уявлення про проблеми простого народу!
Друга вигода від скорочення кількості нардепів: значне скорочення фінансів на утримання цих «трудяг».
Пропоную побудувати багатоповерхівки для народних обранців, щоб були при купі і жили, як пересічні, у відомчих квартирах на період каденції, а розраховувалися за комунальні послуги згідно із діючими тарифами. По закінчення депутатського терміну — вимий підлогу, віддай ключі і до побачення. За триденний прогул — звільнення, лікарняні перевіряти ретельно, чи не куплені. Перед тим, як допускати до балотування, обов’язкове обстеження стану психічного здоров’я. І не у Феофанії, а в незалежних фахівців (бажано іноземних). Має бути обов’язкова перевірка родоводу до 7-го коліна (як було при КРПС). Аякже ж, нам потрібні чесні, порядні і свідомі державники, а не злісна контра. І це стосується державної безпеки!
Ну а середня заробітна плата їхня повинна дорівнювати оплаті праці середнього науковця. Позбавити їх пільг, скоротити непомірно високі пенсії. Але за активну і якісну роботу у ВР пропонувати екс-нардепам керівні посади в народному господарстві країни, державній службі.
Якби такі мої пропозиції були зреалізовані, то більшість отих кандидатів добре б думали перед тим, як балотуватися на службу до народу. Бо то ж треба буде дійсно відпрацьовувати кожну копійку, а не штани протирати та свій бізнес лобіювати. І тоді ми будемо знати, що туди йдуть за покликанням, по-справжньому дбати про розквіт держави, за яку не буде образливо.
А ще треба заборонити народним обранцям благодійництво в цілях привернення уваги електорату. Призначення народних депутатів — приймати ефективні закони, тоді ми й самі матимемо можливість будувати дороги, школи чи прикрашати інфраструктуру своїх населених пунктів.
Костянтин ЛОПАТІН, м.Шпола