ЗАПАЛЕННЯ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ

ПОРАДИ СІМЕЙНОГО ЛІКАРЯ

Часто при болях в животі та порушенні травлення хворі навіть не підозрюють, що їх турбує підшлункова залоза. А захворювання цього органу мо­жуть призвести до непоправних наслідків.

Про те, які функції виконує підшлункова залоза і які захво­рювання може спричинити її за­палення ― в інтерв’ю з лікарем загальної практики сімейної ме­дицини центру первинної медико-санітарної допомоги Ніною ЛИН­ДЮК:

― Ніно Григорівно, розкажіть, будь ласка, нашим чи­тачам, яку функцію в нашому організмі виконує підшлункова залоза і до чого може призвести збій в роботі цього органу?

― Підшлункова залоза люди­ни виконує дві основні функції: продукцію травних ферментів для забезпечення процесу травлення та гормонів (інсуліну) для забезпечен­ня нормального обміну глюкози.

Панкреатит ― це тривале уповільнене запалення тканини підшлункової залози. Періодично під впливом вживання алкоголю, жирної, гострої їжі запалення може посилю­ватися із подальшим розвитком за­гострень хронічного панкреатиту. Через тривалий запальний процес відбувається зменшення кількості клітин, які виробляють травні фер­менти, що призводить до зниження продукції ферментів підшлункової залози і порушення травлення. Че­рез деякий час (зазвичай через кілька років) запалення зачіпає і острівці лангерганса підшлункової залози, які виробляють інсулін, тому зменшується продукція інсуліну і розвивається цукровий діабет.

Причинами виникнення захво­рювання зазвичай є зловживання алкоголем (найчастіша причина хронічного панкреатиту); захворю­вання жовчних шляхів (особливо жовчнокам’яна хвороба); спадкові панкреатити; звуження або заку­порка проток підшлункової залози (наприклад, рубцеве звуження про­ток після травм підшлункової за­лози; камені підшлункової залози); системні автоімунні захворювання (системний червоний вовчак та ін.); гіперпаратиреоїдизм (підвищення функції паращитовидних залоз); ідіопатичний хронічний панкреатит (при­чина невідома).

― Як можна розпізнати розви­ток цієї хвороби?
― Основними симптомами захво­рювання є біль у животі і порушення травлення.
Біль у верхній частині живота частіше локалізується в її середині та/або в лівому підребер’ї, однак може турбувати біль і в правому підребер’ї. Біль посилюється через 15—25 хвилин після прийому їжі, особливо жирної, гострої, прийому алкоголю. Біль віддає у поперек — тільки в ліву половину або в обидві половини попереку. Зменшується при прикладанні холоду на ліве підребер’я, при голодуванні. Біль може супроводжуватися нудотою, блюванням, здуттям живота, відрижкою, печією, порушеннями випо­рожнення.

Порушення травлення пов’язане із зменшенням надходження трав­них ферментів підшлункової залози. Випорожнення кишечника стають рясними, жирними, з кашоподібною, мазеподібною консистенцією. Часто­та збільшується до 3 і більше разів на добу. Оскільки їжа не всмоктується в необхідному обсязі, хворий худне. Внаслідок порушення всмоктування жиророзчинних вітамінів (A, D, E, K), розвиваються гіповітамінози.

При тривалому перебігу захворю­вання, коли страждають ендокринні клітини підшлункової залози, може розвиватись цукровий діабет. У цьо­му випадку може з’явитись спра­га, сухість у роті та сухість шкіри, збільшення кількості сечі.

Діагноз «хронічний панкреатит» ставить тільки лікар. Для цього він аналізує клінічні прояви, історію за­хворювання, результати об’єктивного дослідження, призначає необхідні діагностичні заходи та лікування.

І, мабуть, головною умовою в лікуванні є дотримання дієти при цьому захворюванні?
― Насамперед, необхідна по­вна відмова від вживання алкоголю, тютюну. Дієта передбачає частий прийом їжі невеликими порціями, зі зниженням вмісту жиру (голодування протягом 2—3 днів може зменшити вираженість болю). Дієта при цьому захворюванні повинна містити оп­тимальну кількість білків (80—100 г/добу, з них тваринних — 45—50 г/ добу), помірно обмежуються жири (до ≈ 60 г/добу, з них рослинних — 25—30 г/добу; жир розподіляється рівномірно на 3—4 основних при­йоми їжі). За наявності цукрового діабету вуглеводи, що легко засвою­ються, виключаються з харчування.

Необхідна відмова від продуктів та страв, що стимулюють шлункову та панкреатичну секрецію (гострі, копчені, смажені, свіжоспечені, солодкі страви, шоколад, какао, кава, прянощі, бульйон, груба клітковина).

Важливим є вид кулінарної об­робки (необхідне відварювання, запікання), дотримання ритму прийому їжі (4—6 разів на добу), зменшення кількості солі (до 6—8 г/добу), до­статня кількість рідини (1—1,5 літри на добу). Температура страв 15— 60ºС. Енергетична цінність раціону – 2000—2500 ккал./добу.

Чи показане санаторно-ку­рортне лікування при хронічному панкреатиті?
Це лікування показане, але тільки в період стійкої ремісії і не раніше, ніж через 6 місяців після закінчення загострення хвороби. Вибір курорту визначає лікар.

Підготувала Лариса БАЧИНСЬКА.