Зі сльозами радості зустріла нарешті я сина із фронту, який днями демобілізувався. Рік і чотири місяці життя в постійній тривозі і переживаннях вже, дякувати Богові, позаду. Повернувся мій Роман живим із передової, але рани на ногах і наслідки триразової контузії ще дають про себе знати, та він відмовлявся від госпіталізації, така вже у нього вдача — захищав рідну землю, віддаючись їй сповна... Мені, як матері, пережити цей період було ой як нелегко, але як тепер я ціную тих людей, які ділили зі мною мій стан душі, підтримували і морально, і матеріально!
Найбільше слів подяки хочу висловити дорогій людині, яка стала справжньою берегинею не тільки моєму синові, а й дуже багатьом хлопцям на фронті — волонтерці Галині Лоцман із Сигнаївки.
Вважаю, що саме завдяки їй мій Роман прийшов живим з війни. Вона безліч разів знаходила його у найгарячіших точках, де б він не був. Привозила і продукти, і одяг, і взуття, і обмундирування.
А сама людська моральна підтримка є просто безцінною! Дякую Господу, що серед нас є такі люди — добрі, чуйні, сильні, небайдужі. Тож хочу побажати їй від щирої душі міцного здоров’я і радості від життя, благодаті на велике довголіття, родинного щастя і благополуччя.
З честю Роман передає вітання з прийдешнім Великоднем Вам, Галино Григорівно, від бійців 53-ої бригади 3-го мінометного батальйону. На таких жертовних дивовижних людях і тримається наш світ, наша правда, наша воля і свобода.
Також висловлюю подяку і заступнику міського голови Віталію Плетіню, який не залишив мене з побутовими проблемами — допоміг почистити колодязь та забезпечити мою оселю дровами взимку. Нехай оберігає вас Бог, добрі люди, а в Україні нарешті настане мир, припиниться це жахливе кровопролиття і розквітне Україна.
Марія ОМЕЛЬЧУК. м. Шпола.